К основному контенту

Найкращі моменти 2012.чи то скоріше, найбожевільніші моменти 2012...

Вже годину триває найочікуваніший день року - 31 грудня. Звичайно, це і стало приводом до мого сьогоднішнього нічного запису..
Згадується ранок рівно рік тому: я нічого не встигала, поспішала на Дружбу, 2 і не могла організувати доставку всіх продуктів та речей. Ми їхали з Ксюшою та її татом і в мене було дежавю. Тоді я навіть уявити не могла, що через кілька годин зустрінусь з Сашою, після півроку без спілкування. Не могла уявити, що святкування пройде настільки круто і що ніяких катастроф не станеться, і точно не могла уявити, що рівно рік потому наша компанія збереться у майже ідентичному складі. Під бій курантів я спалила листочок, на якому дрібним почерком були написані мої бажання:) то був набір абсолютно смішних, наївних та не оригінальних мрій:
1.Поступити у всі ВУЗи і пройти на державне у Франка
2. Щоб всі рідні і друзі були здорові
3. Літом не залишитись без романтичних пригод
4. Мати шикарну випускну сукню, як в Блейк Лайвлі
5. Здати добре ЗНО.
Але найцікавіше те, що усі вони збулись.Ніколи не могла повірити в це, але так і сталося! (цього року напевно напишу цілий зошит і спалю його, ахаха))
Та в ту Новорічну ніч все здавалось таким недосяжним.. і божевільним:_)

А далі все швидко закрутилось: Ксюшине ДН, де була затишна домашня обстановка і гра в "Правду чи Дію", Різдво, яке я провела в родинному колі, Щедрий вечір, на який ми з дівчатами обходили пів Тернополя, і моє 17-річчя. То було щось особливе. Я не можу не згадати цей день, адже саме тоді я відчула себе дорослою. квіти, вечірня сукня, зачіска...і мої найдорожчі. Вони усі зібрались навколо мене за одним столом. І це був незвичайний вечір..

Лютий запам*ятався ДН Юлічки і Днем Валентина  - точніше пам*ятаю я лише ранок, коли о 08:15 зустрілась з Юрком і він подарував мені найзворушливіший подарунок, який щодня викликає у мене посмішку. Вечір не запам*ятався лише через те, що ми з Ксюшою серйозно "перебрали". І все ж - подія лютого - сраний і ненависний День Всіх Закоханих.
 Весна прийшла неочікувано. І я її боялась - пробне тестування, наближення випускного, паніка і хвилювання. Пам*ятаю, що 8 березня був чудовий день і що найбільше мене вразив Саня Сівіцький, коли прийшов мене привітати з квітами.) То була приємність, якщо врахувати, що за 15 років знайомства на нього рідко находила романтика:). Далі чомусь всі мої думки збиваються в одну неорганізовану купу - навчання, репетитори, тести....Пам*ятаю, що 18 квітня святкували з Юрком його ДН - і то був прекрасний день. А потім Травень. Травень, який увійшов в історію. Спочатку було ДН Танічки-Таранічки і ми з Бордою прийшли захоплюватись трояндами, які їй подарував Рома:)))..потім ДН моєї Танюхи-сеструхи, потім...10 травня. Сама ж Ірина Миколаївна і не збиралась святкувати своє День Народження, але! мені, Ксюші і Міші це ніяк не завадило - і ми приперлись до неї в 09:00 ранку. Я знаю, що зараз, читаючи це, вона посміхається і думає "Ну, Фаль, ну і сказанула".
13 травня - день, що увійшов в історію як НАШ ВИПУСКНИЙ.Саме тоді я відчула себе на вершині. Про випускний можна говорити безкінечно, у ньому були плюси і мінуси,але одне категорично - він пройшов занадто швидко.Особливо, це стало зрозуміло, коли в 07:00 ранку я,Ксюша,Саня Чиж і Саня Король пили шампанське під дощем.)) "Найс момент" - сказала б я, і "Харош,харош" - сказала б Ксюша:).
Після випускного,останнього плакального дзвоника і довбаного Зовнішнього Незалежного Оцінювання розпочалось літо. В червні сезон п*янок відкрив Пєтручійовий (ахаха) День Народження. 
А потім найглобальніша подія літа - поїздка до мене в Петрики на дачу. Вона оспівана вже не раз і не вперше...Але то було незабутньо. Саме завдяки їй ми винесли такі життєвонеобхідні уроки: 
не давати Пєті цукерки в руки в 04:00 ранку, не говорити з Юльою про релігію і не залишати водку в підвалі.)).
На цьому наші пригоди не закінчились:
липень майже весь промайнув у вступній кампанії.. І не було часу зажигати, але тим не менш,День Ангела вдався.  То було в нашому літньому прихистку, де завжди чекає захід сонця, сємочки і пиво.:).
У серпні у мене гостювали сестрички, і ми прекрасно провели час. Їздили по різних містах і проводили час у сімейному колі. Але сім*я - це не лише родичі, це і друзі, тому мені подобаються спогади про цей день:
Також насиченим був останній тиждень літа: 24 серпня - День Незалежності, який був відсвяткований з достоїнством:), протягом тижня також збирались.. в ніч з 28 на 29 серпня відбулось найбільше подій..:
День Народження Марічки

 Проводи Михасика в Київ і довгоочікуване виконання 3 пункту мого списку новорічних бажань, а також проводи Вовочки з дитячим шампанським.) Літо залишило мене наодинці з  Університетом і довелось призвичаюватись до нового життя. За пів року я втянулась. і навіть навчилась прокидатись о шостій ранку.:). Добре, що траплялись такі радісні події , як День Народження Валі, яке прекрасно розпочало жовтень

і Хеловін, який прекрасно закінчив його:)і який надовго запам*ятається чудесною нічкою пригод на Дружбі. в Листопаді відсвяткували День Народження Міші (і чомусь у мене таке відчуття, наче це було дуже недавно.) і пережили сесію у грудні. Ось такий видався рік.
Наповнений посмішками і сльозами, сварками і примиреннями, успіхами і невдачами...
Дякую усім вам, тим , хто був поруч весь цей час. Тим, хто допомагав боротись з труднощами і тим, хто завтра буде нести мене спати і виймати з салату:)
Я люблю вас, чесно:*
01:11, і це мій останній шанс поспати. Новий Рік, будь ласка, будь ще крутішим і ще більш божевільним:)
 



Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в про

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі

1000 і 1 тупий подарунок або як позбутись всіх янголів в серванті

Настя: Я колись подарила пацику на Валентина підвіску, яка розламалась прям в момент вручення. До того всього це був Скорпіон, хоча він за знаком гороскопу Телець. В мене все. 💃 Поки всі перейдуть на wish-списки і перестануть складати статуетки ангеликів на поличці в креденсі в селі, пройде ще не одне століття. Тому сьогодні говоримо про провальні подарунки.  Мої провальні подарунки. Парадоксально, проте за всі роки мене найбільше трафляли мої ж ідеї. Це, скоріш за все, одна з причин, чому в мене не було романтичних стосунків з представниками протилежної статі.  Двічі я потрапляла на ту ж саму фігню: «ми ж друзі, давай не будемо дарувати один одному подарунки на день св. Валентина.» і тепер чому я ненавиджу цей день? та тому, що все ж мене щоразу вітали і дарували квіти і милості, а я була як лох.  ТОП-3 тупих подарунків від мене, які були адресовані мужчинам, від яких я сходила з розуму: 1. пачка цигарок  (не судіть мене, то було майже 10 років тому) 2. футболка, на якій на