Отже, очікуваного Кінця Всіх Часів так і не настало, на жаль..чи то на щастя..
І це означає лише одне:
Я все ще з вами і ви все ще зі мною:)
Відповідно до того, що всесвітня темрява так і не настала, довелось усі вихідні святкувати цю радісну подію.
Та не одразу з самого ранку 21 грудня я прийнялась "принимать на грудь".
Спочатку я дуже відповідально і чемно цілісінький день пропрацювала на офісі як Менеджер. Можливо не всім зрозуміти чому я так цим пишаюсь, та для мене це перемога над собою. Цілий день продукції\замовлень\телефонних дзвінків\видачі\квитанцій\грошей\ реєстрів не пройшов дарма. Звичайно в цей день мене підтримала не лише мама і тато, але й Сашко, Іринка і Ксюшка. І хоч я постійно просила їх заткнутись і кричала, коли Іра випадково кинула вазонок, я всеодно вдячна їм за те, що не залишили мене одну. І ще вкінці робочого дня до мене завітала Валентинка.).
А ввечері була спека.Спочатку ми зависали в одному цікавому місці, потім дістались Кози.
Коза не витримала нашого настрою і емоцій, тому підкоривши її наша банда у складі Марічки, Іринки, Іри, Мар*яни, Ксюші, мене , Тараса і Едіка ми ще завітали у Чикаго. Помилка наша була тільки у тім, що завітали ми туди за 20 хв. до закриття. але це не завадило нам посмакувати піцою.)_
Додому я дісталась десь о 23:20 і то було прекрасне відчуття.
Правда у маршрутці нас ще налякав мужчина. який серйозно впав і у всіх аж щелепа відвисла.
Субота розпочалась пекельним головним болем і "аццким сушняком" (і як тільки Зазу дійшла до тренажерки?!)).
Я з великим зусиллям прибрала у своїй домівці та в 18:00 зустрілась зі своїми.
Попрямували ми спочатку в Буфет, потім у Козу, потім у Файне місто, на , на жаль, ніде у цей суботній вечір не було вільних місць.
Зате нас радо зустріла "Кав*ярня на Валовій". Зсунувши 3 столики я, Танічка, Юрік, Мар*яна,Ксюша,Вова, Іра, Саша і Пєтя провели прекрасний вечір. Потім, коли нас залишилось шестеро і ми з Іриною Миколаївною поділили між собою наших 4 хлопців нам в голову стрельнула божевільна ( як на 22:00) ідея. = перейти Тернопільський став. І з великим ваганням, страхом і вереском Борденючки нам це вдалось). ми були дуже обережні і це тільки додавало адреналіну. Прийшовши додому , мені хотілось одного - дивитись серіал. І я з чистою душею втілила свою мрію:)
І це означає лише одне:
Я все ще з вами і ви все ще зі мною:)
Відповідно до того, що всесвітня темрява так і не настала, довелось усі вихідні святкувати цю радісну подію.
Та не одразу з самого ранку 21 грудня я прийнялась "принимать на грудь".
Спочатку я дуже відповідально і чемно цілісінький день пропрацювала на офісі як Менеджер. Можливо не всім зрозуміти чому я так цим пишаюсь, та для мене це перемога над собою. Цілий день продукції\замовлень\телефонних дзвінків\видачі\квитанцій\грошей\ реєстрів не пройшов дарма. Звичайно в цей день мене підтримала не лише мама і тато, але й Сашко, Іринка і Ксюшка. І хоч я постійно просила їх заткнутись і кричала, коли Іра випадково кинула вазонок, я всеодно вдячна їм за те, що не залишили мене одну. І ще вкінці робочого дня до мене завітала Валентинка.).
А ввечері була спека.Спочатку ми зависали в одному цікавому місці, потім дістались Кози.
Коза не витримала нашого настрою і емоцій, тому підкоривши її наша банда у складі Марічки, Іринки, Іри, Мар*яни, Ксюші, мене , Тараса і Едіка ми ще завітали у Чикаго. Помилка наша була тільки у тім, що завітали ми туди за 20 хв. до закриття. але це не завадило нам посмакувати піцою.)_
Додому я дісталась десь о 23:20 і то було прекрасне відчуття.
Правда у маршрутці нас ще налякав мужчина. який серйозно впав і у всіх аж щелепа відвисла.
Субота розпочалась пекельним головним болем і "аццким сушняком" (і як тільки Зазу дійшла до тренажерки?!)).
Я з великим зусиллям прибрала у своїй домівці та в 18:00 зустрілась зі своїми.
Попрямували ми спочатку в Буфет, потім у Козу, потім у Файне місто, на , на жаль, ніде у цей суботній вечір не було вільних місць.
Зате нас радо зустріла "Кав*ярня на Валовій". Зсунувши 3 столики я, Танічка, Юрік, Мар*яна,Ксюша,Вова, Іра, Саша і Пєтя провели прекрасний вечір. Потім, коли нас залишилось шестеро і ми з Іриною Миколаївною поділили між собою наших 4 хлопців нам в голову стрельнула божевільна ( як на 22:00) ідея. = перейти Тернопільський став. І з великим ваганням, страхом і вереском Борденючки нам це вдалось). ми були дуже обережні і це тільки додавало адреналіну. Прийшовши додому , мені хотілось одного - дивитись серіал. І я з чистою душею втілила свою мрію:)
Комментарии
Отправить комментарий