К основному контенту

Після таких вихідних я готова до Нового Року:)

Отже, очікуваного Кінця Всіх Часів так і не настало, на жаль..чи то на щастя..
І це означає лише одне:
Я все ще з вами і ви все ще зі мною:)
Відповідно до того, що всесвітня темрява так і не настала, довелось усі вихідні святкувати цю радісну подію.
Та не одразу з самого ранку 21 грудня я прийнялась "принимать на грудь".
Спочатку я дуже відповідально і чемно цілісінький день пропрацювала на офісі як  Менеджер. Можливо не всім зрозуміти чому я так цим пишаюсь, та для мене це перемога над собою. Цілий день продукції\замовлень\телефонних дзвінків\видачі\квитанцій\грошей\ реєстрів не пройшов дарма. Звичайно в цей день мене підтримала не лише мама і тато, але й Сашко, Іринка і Ксюшка. І хоч я постійно просила їх заткнутись і кричала, коли Іра випадково кинула вазонок, я всеодно вдячна їм за те, що не залишили мене одну. І ще вкінці робочого дня до мене завітала Валентинка.).
А ввечері була спека.Спочатку ми зависали в одному цікавому місці, потім дістались Кози.
Коза не витримала нашого настрою і емоцій, тому підкоривши її наша банда у складі Марічки, Іринки, Іри, Мар*яни, Ксюші, мене , Тараса і Едіка ми ще завітали у Чикаго. Помилка наша була тільки у тім, що завітали ми туди за 20 хв. до закриття. але це не завадило нам посмакувати піцою.)_
Додому я дісталась десь о 23:20 і  то було прекрасне відчуття.
Правда у маршрутці нас ще налякав мужчина. який серйозно впав і у всіх аж щелепа відвисла.
Субота розпочалась пекельним головним болем і "аццким сушняком" (і як тільки Зазу дійшла до тренажерки?!)).
Я з великим зусиллям прибрала у своїй домівці та в 18:00 зустрілась зі своїми. 
Попрямували ми спочатку в Буфет, потім у Козу, потім у Файне місто, на , на жаль, ніде у цей суботній вечір не було вільних місць. 
Зате нас радо зустріла "Кав*ярня на Валовій". Зсунувши 3 столики я, Танічка, Юрік, Мар*яна,Ксюша,Вова, Іра, Саша і Пєтя провели прекрасний вечір. Потім, коли нас залишилось шестеро і ми з Іриною Миколаївною поділили між собою наших 4 хлопців нам в голову стрельнула божевільна ( як на 22:00) ідея. = перейти Тернопільський став. І з великим ваганням, страхом і вереском Борденючки нам це вдалось). ми були дуже обережні і це тільки додавало адреналіну. Прийшовши додому , мені хотілось одного -  дивитись серіал. І я з чистою душею втілила свою мрію:)


Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в пр...

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі...

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...