Ніколи не було такого снігу.
Щоб аж оголосили "Надзвичайну ситуацію". Не бачу нічого надзвичайного у цьому становищі.
все ж, краще замети, ніж страшні морози. Хоча і їх, за прогнозами, не довго чекати.
Мені здається - навпаки.
Ця заморока з кучугурами нас рятує.
Скільки людей залишило свої автівки і тепер вони ходять пішки. Радіють, наче діти яскравому місту, в сяйві вітрин, сміються через свою недолугість. Вітають один одного "З наступаючим", хоча до Нового Року ще аж 2 тижні.
Скільки людей допомагає кожної хвилини іншим. Хтось надає допомогу старшим людям, які не в змозі швидко пройти слизькою дорогою (Так, я сьогодні бачила таке!), хтось пхає машини, які не можуть виїхати, люди добрішають.
То ж хіба це не зимова казка?
Я в захваті від рум*янців на щоках, коли приходжу додому, від посмішок друзів, які намагаються кинути мене в сніг, я в захваті від теплих і затишних кав*ярень, які радо приймають усіх засніжених подорожніх.
А як класно ввечері грітись під пледом... Здається, у моїх венах давно тече чай, а не кров. Адже без нього ніяк в такий час.
тож досить нарікати на погодні умови - насолоджуйтесь).
Щоб аж оголосили "Надзвичайну ситуацію". Не бачу нічого надзвичайного у цьому становищі.
все ж, краще замети, ніж страшні морози. Хоча і їх, за прогнозами, не довго чекати.
Мені здається - навпаки.
Ця заморока з кучугурами нас рятує.
Скільки людей залишило свої автівки і тепер вони ходять пішки. Радіють, наче діти яскравому місту, в сяйві вітрин, сміються через свою недолугість. Вітають один одного "З наступаючим", хоча до Нового Року ще аж 2 тижні.
Скільки людей допомагає кожної хвилини іншим. Хтось надає допомогу старшим людям, які не в змозі швидко пройти слизькою дорогою (Так, я сьогодні бачила таке!), хтось пхає машини, які не можуть виїхати, люди добрішають.
То ж хіба це не зимова казка?
Я в захваті від рум*янців на щоках, коли приходжу додому, від посмішок друзів, які намагаються кинути мене в сніг, я в захваті від теплих і затишних кав*ярень, які радо приймають усіх засніжених подорожніх.
А як класно ввечері грітись під пледом... Здається, у моїх венах давно тече чай, а не кров. Адже без нього ніяк в такий час.
тож досить нарікати на погодні умови - насолоджуйтесь).
Комментарии
Отправить комментарий