Валізи розпаковані, а це значить, що я вдома. І що літо завершується.
Кожного року цей болючий процес проходить крізь моє нутро і я страждаю лише від одного слова "Осінь". Я не сплю цілий серпень з надією протягнути кожен день на максимум.. Максимум вражень, максимум зусиль, максимум сонця і тепла, максимум відпочинку.. І хоча в осені також є свої невід*ємні привілеї, як от опале листя, ніжне бабине літо, збирання яблук, плед і книги, книги, книги...все ж їй ніколи не стати літом. Осінь - це реквієм.
Навмисне в той час розпочинається навчання, бо зіпсувати і так халепний настрій може лише лавина надзавдань, які нікому не потрібні і які нікого не цікавлять. Знову розпочнеться битва за модулі і бали семінарів, цілодобові аудиторії і ноутбук і шоста ранку. Пекельна, проклята і нещадна година 06:00.
Отож, сьогодні 23 серпня, день Державного Прапора, який я проводжу в піжамі за комп*ютером. Я безмежно втомлена, але і безмежно натхненна, адже цей місяць пройшов під палючим сонечком на березі моря... і навіть, якщо там були медузи, водорослі і всюдисущі москалі, я зуміла взяти верх і відтяти собі величезний шматок щастя. Нічні дискотеки, золотиста засмага, пісок у взутті, пів тисячі фотографій і ще три валізи посмішок, поглядів, нових знайомств, потиснутих долонь, кавунів і моря... Хвиль, які напрочуд вдало змили мої думки про буденність..
Залишився лише тиждень літа і я сповнена сил до безкінечних радощів.
Підсумки підведені, висновки зроблені, щось закінчилось, щось , можливо, розпочалось.. Але на те воно й літо, щоб не замислюватись над цим всім.
Залишимо філософію до гарячого шоколаду на осінній терасі кафе.. А зараз - дорогу шаленству, закриваємо сезон!:)
Комментарии
Отправить комментарий