Я знала, що ти прийдеш
у замку проскрипіли старезні, руді від іржі
ключі.
ось, поклади свої речі отут.
потім розпакуємо.
проходь до кухні, там чайник несамовито верещить.
знає, ти вже є, отже пора діставати сушки і печиво
я чекала. ми чекали.
стелили тобі свіжу, накрохмалену постіль
відчиняли усі вікна, знімали павутиння із затхлих поличок
випрали коц, яким ти вкриваєшся біля каміну
знаєш, він так довго сохне, кілька днів аж.
а ще дістали усі листи, які ти писав про останні три місяці
про подорожі, тепер бачу по твоїх брудних босоніжках, вони й справді були тривалі і насичені.
про полуниці, які солодкі вони були цьогоріч.
і про кремезні скелі, з яких ти відпускав паперових журавлів.
про ціни на білети з різних куточків світу, ти завше страхуєшся, дізнаєшся як дістатись додому у разі чого.
серед тих твоїх нечастих звісток також рахунки за телефон. скільки ж можна розмовляти?
а нам з тобою і цілих ночей мало для бесід. хоча скільки тої ночі...так швидко світало.
а ще я знайшла скриню з нашими іграшками. пам*ятаєш колекцію метеликів, котру ми так довго шукали минулого року?, так ось..вона була серед ляльок. у потертому альбомі. метеликів довелось відправити на смітник. знаєш, зіпсувались. вицвіли. відцвіли.
як будеш читати чергову книгу в альтанці, зверни увагу на мереживо на столику. Вона сама його сплела. Чесно-чесно.
Так, мені би також не вистачило терпіння. Але ти ж її знаєш.. листя барвисте збирати, слухати фортепіанні концерти і думати, думати, думати...
Ми з тобою не такі врівноважені, авжеж.
Нам би лише епатажу, хаосу, шуму, натовпу... І щоб радісно, шалено, нестримно..
Долити ще чаю? цьогоріч гарний урожай м*яти та груш. Завтра зварю тобі грушевий компот.
Бо те бабине літо таке спекотне, що вдень не напитись, така спрага...
відчуєш.
Отже, кажеш там не так як у нас.. Море, пісок, безкінечність...Гори, небо, туман.. Скільки ж ти пройшов?? Тисячі миль, не інакше.
А у мене що? А в мене то й же Вакарчук ввечері і Бредбері з його кульбабами..
Віриш,зачекалась.
Добре, що ти вже вдома. Ми з Осінню так чекали,..але вона була впевнена. Літо обов*язково прийде. Ти прийдеш.Кінець подорожі. Що ж... сподіваюсь, перезимуємо.
у замку проскрипіли старезні, руді від іржі
ключі.
ось, поклади свої речі отут.
потім розпакуємо.
проходь до кухні, там чайник несамовито верещить.
знає, ти вже є, отже пора діставати сушки і печиво
я чекала. ми чекали.
стелили тобі свіжу, накрохмалену постіль
відчиняли усі вікна, знімали павутиння із затхлих поличок
випрали коц, яким ти вкриваєшся біля каміну
знаєш, він так довго сохне, кілька днів аж.
а ще дістали усі листи, які ти писав про останні три місяці
про подорожі, тепер бачу по твоїх брудних босоніжках, вони й справді були тривалі і насичені.
про полуниці, які солодкі вони були цьогоріч.
і про кремезні скелі, з яких ти відпускав паперових журавлів.
про ціни на білети з різних куточків світу, ти завше страхуєшся, дізнаєшся як дістатись додому у разі чого.
серед тих твоїх нечастих звісток також рахунки за телефон. скільки ж можна розмовляти?
а нам з тобою і цілих ночей мало для бесід. хоча скільки тої ночі...так швидко світало.
а ще я знайшла скриню з нашими іграшками. пам*ятаєш колекцію метеликів, котру ми так довго шукали минулого року?, так ось..вона була серед ляльок. у потертому альбомі. метеликів довелось відправити на смітник. знаєш, зіпсувались. вицвіли. відцвіли.
як будеш читати чергову книгу в альтанці, зверни увагу на мереживо на столику. Вона сама його сплела. Чесно-чесно.
Так, мені би також не вистачило терпіння. Але ти ж її знаєш.. листя барвисте збирати, слухати фортепіанні концерти і думати, думати, думати...
Ми з тобою не такі врівноважені, авжеж.
Нам би лише епатажу, хаосу, шуму, натовпу... І щоб радісно, шалено, нестримно..
Долити ще чаю? цьогоріч гарний урожай м*яти та груш. Завтра зварю тобі грушевий компот.
Бо те бабине літо таке спекотне, що вдень не напитись, така спрага...
відчуєш.
Отже, кажеш там не так як у нас.. Море, пісок, безкінечність...Гори, небо, туман.. Скільки ж ти пройшов?? Тисячі миль, не інакше.
А у мене що? А в мене то й же Вакарчук ввечері і Бредбері з його кульбабами..
Віриш,зачекалась.
Добре, що ти вже вдома. Ми з Осінню так чекали,..але вона була впевнена. Літо обов*язково прийде. Ти прийдеш.Кінець подорожі. Що ж... сподіваюсь, перезимуємо.
Комментарии
Отправить комментарий