Як я зустріла сніг або Відкриття сезону:)

Тішитесь снігу?
А знаєте, хто про це подбав?
Так, це я !!!
привезла вам з Буковелю, де побувала минулих вихідних..
Можу запевнити, що це були найрозкішніші вихідні в Карпатах за всі рази, що я там побувала:)
Сімейна поїздка розпочалась в суботу в 5:30.
Автобус передбачав кілька вільних місць, тому я влаштувалась сама і одразу увімкнула музику.
Хай живуть навушники KOSS PORTA PRO. Без них моє життя не мало б сенсу.
Отже, надворі була ніч, коли я заколисана улюбленими пісеньками заснула...
Прокинулась я якраз за кілька хвилин до сходу сонця....
це було божественно.
Я навіть намагалась сфотографувати на телефон, але ви ж знаєте, що якість фото на телефоні - паскудство.

Опівдні ми дістались Буковелі і тут мене очікувало розчарування...
Сніг був, але він був штучний.
І це була неймовірна печаль - їхати по снігопорошку поруч з зеленою травичкою. 
Кілька годин на те, щоб згадати як пересуватись у важкезних і гігантських лижних чоботах і ось - підкорено кілька разів 7(рівень початківців), 13 і 3 (так звані червоні гірки - середній рівень складності). Оскільки це моя лише 3 спроба катання, я дуже пишалась собою.
1 причина моєї радості був вигляд з вікна нашої кімнати.
Ще ніколи я не жила в самій Буковелі. ))
І вулиця наша називалась Тернопільська:)
На вечерю було запечене копчене порося.
Порося!!!
Маленька свинюшка!!!
В житті не бачила таке порося.
Хіба що в мультиках.

До вечора у нас була весела розважальна програма, навіть всією компанією грали в мафію) з батьками дуже цікаво грати цю гру. Особливо, коли вони програють:))
Наступного ранку я прокинулась від татових слів:
"Подивись у вікно".
І це був ТОЙ САМИЙ МОМЕНТ. Якого я не очікувала. 
Все було вкрито снігом.
Казка.
Зважаючи на те, що вигляд у нас був якраз на гірку №1, то це було вражаюче.

того дня я жодного разу не впала, накаталась досхочу і виключно по червоних гірках. До моєї колекції додалась гірка № 1, 2 І 13Б. і це круто.
Спочатку, проїжджаючи гіркою №1 мене охоплювало відчуття абсолютного естетичного задоволення, адже це, напевно, найкращий пейзаж, який я бачила за майже 19 років свого існування. 

А от підкорюючи гірку № 2 у мене в крові підскочив адреналін і моментами було навіть страшнувато. Але ж я каталась з татом. А з ним мені все по плечу.

Взагалі, мої враження від поїздки поділяються на 2 категорії: гори і хавчик.
От друга категорія яскраво проявилась під час обідо-вечері другого дня.
Але перед обідом ми ще як нормальні люди обійшли сувенірні лавки. Вбиваючи час я просто проходила з ряду в ряд, зупиняючи маму в необдуманих покупках.
А от на вечерю була запечена червона риба.
І це був апогей загострення моїх смакових рецепторів!
Сказати, що це було досконало - нічого не сказати.
Вночі ще відвідали розважальний центр "Буку" і там був просто неймовірний коктейль "Вайкікі"..ням-ням:)
Але все хороше закінчується - і ось знову сумні будні: дім-робота-дім.
І лише кілька людей знаходять фарби, щоб розмалювати мій настрій і світовідчуття.
Дякую вам, найдорожчі.
А всім тим, хто збирається підкорювати вершини - не зволікайте. Оголошую сезон Буковелю відкритим!!!