Нова, трішки великувата, рожева в клітинку піжама, спорожніла чашка з-під чорного чаю, букет різнобарвних малесеньких троянд і повне підвіконня орхідей..Привіт, це я.
І нарешті я зібралась силами поділитись з вами як пройшов мій День Народження.
Отже,
The BAMtown historical society present:
"Мій імпровізований День Народження"
Все почалось зранку 27.01.
На 9:00 ми з Васильківом Юрієм Болеславом ІІІ вже мерзли у стінах університету і вчили екологію. Саме вчили, а не повторювали. В останній тиждень канікул. От що значить перездача. в 11:30 ми, з переможним настроєм і повністю заповненими заліковками покинули аудиторію. Юра привіз мені з Венеції милі магнітики-карнавальні маски і цілу дорогу додому ми обговорювали його поїздку.
12:30 - я , схожа на гігантський шматок льоду, приїхала додому.
Оскільки цьогоріч я не планувала грандіозних святкувань, то і не мала великих сподівань.... Але мої близькі мають інший погляд на це.). Тому домовились, що я просто приготую вечерю і ми всі культурно посидимо. Ага.
13:(з чимось)...Прийшла Танюха зі школи і Ксюша в нових чобітках:).
Таня подарувала мені букет і сказала, що їй страшенно натиснули чоботи і що вона ледь ходить. Зрештою, з нею всяке трапляється, тому я не надала цій ситуації великого значення.
Готувати з цими "дівчонками" (як казала вчителька з права Катерина) одне задоволення і суцільний сміх.
До 16:30 вечеря була майже готова і я пішла переодягатись... Залишалось лише поставити в духовку курячі рулети і картоплю. Таня з Ксюшою робили макіяж, бабця (як я думала), була в своїй спальні.
17:00, я очікую гостей, все, наче, під контролем.
Мобільний весь день верещав, тому коли вкотре залунала мелодія мого рингтону я аж ніяк не сподівалась, що на екрані висвітлиться "Бабуся".
-"Алло?"
-"Олюнька (да, бабця мене так називає і не сміятися!:), я зараз в Торговому Світі, можеш по мене прийти, бо шось мені недобре..."
Я одразу почала збиратись і на ходу пояснювати дівчаткам що і як готувати з тим м*ясом. В голові в мене був бардак і дика паніка.
Прийшла ідея їхати на таксі туда і назад. Але Таніні спроби викликати машину накрились. (ну принаймні я так думала). До сучасного Барвінку і колишнього Торгового світу я буквально бігла. Звісно, ви розумієте, що таке хвилювання в такій ситуації. Думками я вже викликала швидку допомогу і думала шо робити.. Додумалась викликати машину до супермаркету, оскільки від нього до дому хвилин 10 ходьби, але треба йти під гірку, тому я переживала. Бабуся чекала мене всередині і була напрочуд спокійною, хоча було видно, що їй трохи зле. Таксі №555 нас доставило додому (чомусь це був не легковий автомобіль, а бус О_о).
На першому поверсі бабці чомусь захотілось подзвонити Тані і сказати, що ми вже підходимо.
Це було дивно, як на мій погляд, але ви ж знаєте бабців - їм краще не перечити:)
І тут я відкрила двері в свою оселю на 4 поверсі.
Так буває у фільмах, коли всі дівчатка кажуть "у-у-у--у, як це мило".
Ксюша і Таня стояли і знімали мене на відео... а я... дивилась зі сльозами на очах на коридор, який був встелений пелюстками троянд, на свічки і вслухалась у "Little wing" , що лунав з моєї спальні. Там мене чекав Він. Мій найдорожчий. І величезний букет. І подарунок.
Хвилина повного розчулення і хвилювання.
Може вам це читати якось фіолетово, але блін.. я ж мушу поділитись своєю радістю:)
Більше того.. В сьогоднішньому записі я буду тупо хвалитись всіма своїми подарунками, щоб потім, як минулого року, не випитували в аск.
Отже, мій Микола вкотре мене здивував.:))
Поки я намагалась прийти до тями і зрозуміти що діється, на порозі з*явилась моя бамівська сім*я. Всі вони просто роздягнулись і сказали вітаю. і все. ні натяку на подарунок. нічого.
ну ладно:)
Сіли, випили, поїли...Прийшов Юра.
Купчачіна як Купчачіна. Елегантний.)). Троянди, заввишки як половина мене...і хоч я не яскравий фан червоних троянд, ці гарні. Навіть дуже.:)
Всі чекали на появу Вови. Василишин затримувався, бо в той день вкотре "замінували" Львівський вокзал. (тупість життя).
Приїхав Вова..
сіли, випили, поїли....)))..
і от нарешті мої любі друзі вирішили мене привітати.
Всі стали в чергу в коридорі наче за молоком в совєцкі часи, але то був лише початок.
Сніжана оголосила, що нині вони не просто гості, які прийшли похавати, а вони посли... ПОСЛИ з різних держав. І щоб отримати їхні дари, мені необхідно вгадати країну і столицю з якої прибули гості...
1. Не очікувала, що мої розумашечки придумають щось настільки кльове. Бо я думала, що їм буде впадло.
2. Я не пам*ятаю столиць. Я тупа. Мені соромно.
Отже з горем наполовину і з Миколиними підказками я відгадала, що
Саша приїхав з Мексики і привіз мені текілу...!!! текіііііілу!!!))
Ксюша була послом з Австралії і привезла мені чудесний голубий коц, на фоні якого я фотографувала майже усі подарунки (які я не випила\з*їла за цих 2 дні).
Петро був мафіозі з Італії і привіз мені довгоочікувані карти україномовної Мафії!!
Ірина-Борденина була послом Великобританії і привезла мені цілий пакет кіндерів.
Але ви знаєте, що за кіндер-Максі я готова продати душу сатані, ось чому фотки не буде, бо і кіндерів вже нема:).
Вова приїхав з Німеччини і привіз мені цей чудесний плакат (подивіться на нього ще раз, бо він афігенний)
і 2.5 літри пива:))).
Танічка моя була послом Польщі, та її подарунок прибув пізніше...)))...
А тим часом Валентина не могла бути послом ніякої країни, окрім Франції. І справа не лише у її зачісці і романтичному образу... Валя подарувала мені сертифікат на арт-терапію на двох.:))
Юлічка була послом США і оскільки там зараз до паскудства зимно, то, на щастя, дружинонька подарувала мені хомут. Бордовий. в сенсі не БОрдовий, а бордОвий. мріяла про такий:)))і то лише на фото він вийшов червоний.
Сніжана була останнім послом. Послом з Єгипту і її подарунок був напевно єдиним справді очікуваним подарунком про який я здогадувалась зазделегідь, бо я дуже хотіла тої книги... всі ж інші мене приємно дивували:)
І ось він: Андрухович моєй мєчти!)))
На останок мені ще дісталась відкритка, в якій кожен посол мене послав...ахаха.. ну ладно, не послав, а сказав кілька приємних слів...або і не вельми приємних..або посміявся з мене..і все ж це все вони робили самі..і мене це дуже тішить:).
Далі приїхав довгоочікуваний подарунок від Таняшки.
ТОРТ.
(не дивимся на мене, бо мене тут кепсько перекосило:)
Взагалі, не можу не кинути ще фотку столу і зокрема салату, який називається "Пінгвін або жирна ластівка"
Далі настала черга спробувати Мафію.:)
оскільки вдома було 2 лайми, то Текіла пішла тільки так..))
Мої дорогі мафіозі розійшлись не на жарт і мало не здерли усі цукерки з торту, допоки я не показала його батькам. Тому вони вирішили сфоткати кому яка цукерка належатиме і я не можу не показати вам цю нєлєпу фотку
Опівночі чудо-вечір завершився і зранку наступного дня я і не покладала надій на те, що справді доїду до Чернівецької і відсвяткую ще один свій ДН.
Але мама накрутила мені волосся ( так, я була принцеска, шкода, що не сфотографувалась..) і я вирушила до своїх нових, проте класних друзів.
Маша мене, як завжди, здивувала.. не лише тим, що ми з нею приговорили на двох грузинське вино, але і подарунком від неї і Славіка...До слова, Маша -художник і подарунок - її власна робота.
Також вночі з роботи приїхав Сєрий і подарував мені милий і пасуючий до моїх орхідей підсвічник.
Посиділи класно, Микола вжарив свою фірмову картоплю, Славік розмальовував палиці дощу (це такий музичний інструмент), а ми всі говорили про школу і інший брєд.
Сьогодні в обід я потрапила додому і тепер нарешті можу приступити до свого Андруховича і його "Лексикону інтимних міст".
Підсумок:
мене як мінімум двічі розвели,(навіть рідна бабця), але я маю залік з екології, купу подарунків, найкоханішого хлопчика і найкреативніших друзів.
Люблю вас і дякую, що зробили мені свято.
З повагою, 19-річна Фаль.
Комментарии
Отправить комментарий