К основному контенту

Святкуємо, значить?:)

Як написано на сторінці мого улюбленого Бєшеного Кактуса : "Безглуздо доводити свою любов лише 14 лютого, згадувати про ветеранів 9 травня і кричати 24 серпня, що ти українець." Але ми, щирі націоналісти згадуємо, що ми українці, не лише 24 серпня. А і на день раніше. Тому , що сьогодні День державного прапора. І то вам не "хухри-мухри". Синьо-жовті стяги майорітимуть весь наступний тиждень, а я згадую, як минулого року всі порозмальовували свої фейси з нагоди Дня Незалежності.
Сумно, що з кожним роком національні свята все більше стають схожими на грандіозну п*янку.
Люди вдягають вишиванки як повсякденний одяг -і мене це журить. Так само щоденний салют вже ні на кого не справляє враження. Ось що трапляється, коли в будні дні вносять забагато свята. 
Не знаю, чого очікувати від завтрашнього дня... Хоча, навпаки, шкода, що знаю, чого очікувати.

Вчора вкотре святкували Бордин день:).. "Добра вода" з грейпфрутом "вставляє" круче любого алкоголю:))
Весь вчорашній день був наповнений містикою.)
І хоч Купчачок завіряє, що це звичайне співпадіння - я знаю - це SUPERNATURAL 
Все почалось, коли Пєтя і Валя прийшли до мене додому. І ( так, я напишу це спеціально для тебе, Педро) вони дивились "Не родись красивою". Потім ми вийшли..все було звичайно: Борда запізнилась, всі її чекали - нічого надзвичайного.Але..коли ми погуляли і провели її додому то неочікувано біля нас пробіг хлопець, потім виключився "фАНАрь"і Мар*янин телефон неочікувано перескочив з 23:00 на 24:00 , Пєті позвонили...а коли підійшли до під*їзду там лежав квашений огірок. ДА_ДА! квашений огірок!! Я позвонила в домофон.. Двері відкрили..і раптом виявилось, що на 1 поверсі немає світла. Завжди є, а тут (БАЦ!) і нема.Сіла у ліфт...2,3 поверх - світло є.А на моєму, рідному, четвертому - нема! І неочікуванно лежить  ванна. Біла ванна! 

уявляєте такий жах? І мені було страшно.

Надіюсь, сьогодні нічого подібного не станеться).
І взагалі, я хочу їсти. Бабуся приготувала салат не з "помірків і огідорів",як вчора Пєтя сказав, а з помідорів і перчика.Мммм*


Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в пр...

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі...

URDay 6: Небесна Manna або різниця між релігією та віросповіданям. Ярина

Є люди, які з'являються в житті несподівано. В аудиторію жіночого хору зайшла дівчина з довгим світлим волоссям, в кенгурушці і якихось прикольних кросах. Я була першокурсницею і не могла відвести очей від цієї дівчини. Щось у ній було таке, що мій мозок ідентифіковував як "крутість". Скупчення енергії, впевнена хода, кроси? Годен знати. За рік цю випускницю я бачила лише кілька разів, так само як бачили мене цьогоріч наші першокурсники. Єдине, що я знала - що їй як нікому пасує ім'я Ярина. Те, про що ми поговоримо сьогодні з нею - тема, яку блогери воліють не піднімати, бо занадто багато суперечок останнім часом (споконвіків).Але не тільки тому, що Ярина несе свою філософію, яка йде в розріз і з атеїстами, і з релігійними людьми, а ще й тому, що вона безмеж талановитий автор і виконавець в такому екзотичному (поки) для нас жанрі worship.Запрошую знайомитись!  Моя сім'я - це тато, мама і брат. Народилася я в Тернополі, кажуть, шо в 1 роддомі)) (перенош...