Казочка про Пушинку. (я не божевільна:)

Була собі колись давно пушинка. Маленька і біленька, її майже ніхто не помічав... Вона мандрувала по місту, залітала в магазини і парки, в квартири і в будиночки..Її життя було легке і безтурботне.Рідко вона зустрічалась з іншими пушинками, вони разом гуляли і танцювали, але все ж життя її було самотнім. Але одного разу вона залетіла у вагон потяга.. Повітря було гаряче і важке, вітер майже не торкався пушинки, і все ж вона летіла..Деякі пасажири помічали її, але просто мовчки спостерігали за її врівноваженим рухом, діти намагались зловити, адже якщо відірвати з пушинки її чарівну ниточку і загадати бажання - воно обов*язково здійсниться. Але пушинка летіла далі і далі, поки її не роздусили двері. Кінець казочки.
Але в тому вагоні їхала я...зі Львова). Важкі мої втомлені повіки опускались і Би-2 не рятувало він сна...І знаєте, що таке пекло? Пекло - це коли ти прокидаєшся в +35 градусів на брудному дивані і розумієш, що питної вони немає. Оце пекло.
Зрештою, щодо моєї поїздки у Львів - то це місто як завжди прекрасне.) Сьогодні прогулялись численними львівськими крамничками, найбільше мені сподобалась цукерня:))..
Ввечері зустрілась зі своїми, НАРЕШТІ ми не в секретному місці зібрались, а просто на Співучці). Мар*янко, тобі ОСОБИСТИЙ привіт з мого блогу))
Поговорила з Сашою. Розчарувалась в житті. Рідко можу з ним поговорити на такі особисті теми. І він, блін, завжди рубить правду з плеча і прямолінійно. Але може цього мені і треба..
Що ж. Час завершувати свою "писанину", бо слів нема.Завтра буде цікавий день, можливо і незвичайно цікавий..Але про нього я розкажу завтра.
А сьогодні дякую мамі і друзям за цей.
P.S.У львівській маршрутці мені трапився найприємніший водій за всю історію маршруток:) Галантний мужчина не лише допоміг мені з маршрутом, але і просто підняв настрій своєю простотою і душевністю. Більше б таких...Добрих...
(Фото з цукерні і з Львівського Вокзалу.)