К основному контенту

Чому в пятницю я вдома.Утюг і оранжева сукня.

П*ятниця.Вечір.І чому я не надворі? Тому що є огірки, які я ненавиджу і які потрібно закрити.
І тому, що я ледве жива після візиту до стоматолога ( а най би..)..І тому, що я хочу подивитись серіал.. І тому, що завтра їду у Львів.
Сьогоднішній день я провела в оранжевій сукні, через яку Петро називає мене "оранжева" і яку я називаю "плаття для вагітних".Просто не мала що вдягнути..
І все ж, коли я йшла по центральній вулиці міста всі перехожі звертали на мене увагу..і не лише тому, що я така вся прекрасна, а скоріше тому, що в руках у мене була праска. Звичайнісінький утюг додавав моєму романтичному образу брутальності і небезпечності:)..А несла я його з ремонту..і вдягнула оранжеву сукню через те, що не могла нічого попрасувати..
От така заплутана історія.
Більше нічого надзвичайного сьогодні не сталось, за винятком приємності пов*язаної з Салатом.)Але це занадто особисте.Не для блогу:))

А от вчора ми їздили до бабусі Кет Борденюк. Провели у неї теплий вечір з смаженою картоплею, яблуками і піснями.). Бабуся Кет мені дуже сподобалась, особливо логічна послідовність її мислення : "Я хотіла ще лапшу з бульйоном зварити, але мені не захотілося". От і все:).Висновком вечора стало те, що тепер наша трійця прославиться у селі Петриках на концерті. Серйозному концерті, щоб ви знали.)) 

Мене останнім часом не тяне на лірику, тому пишу досить лаконічно.
Цілий тиждень слухала Coldplay - за порадою одної людини, з якою у нас, як виявилось співпадають музичні смаки. Тепер розмірковую над наступним виконавцем..І чує моє серденько, що це буде БИ-2.

А на десерт, ось вам знимка з сьогоднішнього дня, як ми з Ксюшою, чи то  - Оксанкою :)) на роботі.



Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в пр...

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі...

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...