К основному контенту

555 переглядів блогу! Нет повода не выпить). Кримінальний Тернопіль 1990-х.

Доброго вечора. 
Поки мій нетбук бореться за вхід до контакту, а я нервово оновлюю сторінку, треба відмітити, що щойно офіційно було  555 ПЕРЕГЛЯДІВ цього щоденника:) Це приємно..дуже:)
*
Тема сьогоднішнього дня: Кримінальний Тернопіль. І я розпочала її ще минулої ночі, коли в одній з тернопільських груп почала відстоювати свій район. БАМ - найкращий))Навіть якщо там час від часу і трапляються бійки..
А коли ввечері ми обговорювали книгу А. Дністрового "Пацики",якийсь п*яний вуйко Герман до нас підійшов і почав розказувати, як то всьо було насправді. Можливо, якби він був у змозі чіткіше формувати свої думки і говорити більше по суті - було б цікаво. Але і без того мені сподобалась його фраза:
"Чим ширший кльош - тим більший фраєр". Поняли, любітєлі фешн-індустрії))?
А взагалі-то, права моя мама, коли каже , що мода повертається. Тільки тепер це називається РЕТРО..або вінтаж..)
\контакт ще досі не ввімкнувся=((\
Була на роботі, як завжди, не проявляючи там особливої ініціативи.) Якесь таке враження , ніби я мала щось надзвичайно важливе зробити і забула. Ну менше з тим...
На наступні три дні я зникаю. Мене навряд чи можна буде зустріти за рідним столиком у дворі, або на двойній лавочці...і навіть у секретному місці мене не буде. І на роботу не буду ходити, і вконтакті не буду сидіти...
Знову з*явилось якесь хворобливе натхнення написати вірш. Але ще не було часу втілити його в життя. Але,знаючи мене, це знов буде щось одноманітне. =Дурна просто.
Оскільки доступу до діалогів у мене так і не з*явилося - прийдеться лягати спати.
Хоч би щось приємне наснилося, адже востаннє буду спати на ріднесенькому дивані..
А ви, шановні читачі, пишіть, звоніть , не забувайте, гроші висилайте і слухайте гурт Двісті boys. То винесе вам мозок:)
А, ну і не забувайте читати цю фігню)



Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в пр...

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі...

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...