Як казав А.П. Чехов - "Чудесная погода - то ли чаю попить, то ли повеситься"... Я б обрала другий варіант, адже перший нічого не змінив для мене цього дощового ранку. Але доля, (точніше моя дурна звичка давати обіцянки, які я потім не захочу виконувати), вирішила все інакше: я і моя молода команда їдемо на довгоочікуваний концерт в Петриках. Вишиванка не підходить до спідниці - ДРАМА №1, Юрко* вже зі мною попрощався і я його не побачу тиждень.. - ДРАМА №2, я пропустила вчора масштабну п'янку - ДРАМА №3, ввечері не знаю, чи піду кудись на тусовку - ДРАМА №4 і ще й поганий сон наснився - ДРАМА №5.
тож драматизму на мою голову вистачає...
Жахливість цього дня важко передати словами..
Одна з небагатьох моїх НОРМАЛЬНИХ родичів покинула мене - Аня поїхала в Київ і тепер я відчуваю себе forever alone. За ці два дні я дуже прив*язалась до неї і набралась натхнення. Але, тепер навіть не знаю,коли побачу її. Така от "тоска".
Юра - то ще одна причина моїх страждань. Через цю погоду навіть не змогла з ним нормально попрощатись. Надіюсь, Польща подарує йому багато позитивних вражень, поки я тут буду "умірать".
Я одягнула свій червоний светр, який я завжди одягаю в дощ - і це означає - навіть гарний колір не забезпечує мені гарний настрій.
Сьогодні неділя - а значить тиждень закінчується і можна підбити підсумки:
1. Ще 7 днів літа пройшло.
2. 2 з них - незабутні.
3. 5 - надарма проведених.
Тож якось все в мене хмарно..
Але, коли я думаю про свій поганий настрій - зразу думаю, як його підняти - і тоді думаю про людей,які здатні його підняти - навіть про Одну людину - і їй я і передам ОФІЦІЙНИЙ ПРИВІТ з мого блогу - Привіт, Влад:*
От і твоя персона засяяла на цьому віртуальному горизонті))
А всім, хто сьогодні завітає на цю сторінку раджу - не переймайтесь моєю депресією, а радійте життю. Є багато приємних , (ванільних речей), які можна зробити в дощ: почитайте книгу, подивіться фільм, запросіть друзів на чай, зробіть порядок у шафі з одягом, подумайте, чим займетесь завтра і головне - послухайте ліричної і ниючої музики, шоб аж за душу брало :)
тож драматизму на мою голову вистачає...
Жахливість цього дня важко передати словами..
Одна з небагатьох моїх НОРМАЛЬНИХ родичів покинула мене - Аня поїхала в Київ і тепер я відчуваю себе forever alone. За ці два дні я дуже прив*язалась до неї і набралась натхнення. Але, тепер навіть не знаю,коли побачу її. Така от "тоска".
Юра - то ще одна причина моїх страждань. Через цю погоду навіть не змогла з ним нормально попрощатись. Надіюсь, Польща подарує йому багато позитивних вражень, поки я тут буду "умірать".
Я одягнула свій червоний светр, який я завжди одягаю в дощ - і це означає - навіть гарний колір не забезпечує мені гарний настрій.
Сьогодні неділя - а значить тиждень закінчується і можна підбити підсумки:
1. Ще 7 днів літа пройшло.
2. 2 з них - незабутні.
3. 5 - надарма проведених.
Тож якось все в мене хмарно..
Але, коли я думаю про свій поганий настрій - зразу думаю, як його підняти - і тоді думаю про людей,які здатні його підняти - навіть про Одну людину - і їй я і передам ОФІЦІЙНИЙ ПРИВІТ з мого блогу - Привіт, Влад:*
От і твоя персона засяяла на цьому віртуальному горизонті))
А всім, хто сьогодні завітає на цю сторінку раджу - не переймайтесь моєю депресією, а радійте життю. Є багато приємних , (ванільних речей), які можна зробити в дощ: почитайте книгу, подивіться фільм, запросіть друзів на чай, зробіть порядок у шафі з одягом, подумайте, чим займетесь завтра і головне - послухайте ліричної і ниючої музики, шоб аж за душу брало :)
Комментарии
Отправить комментарий