К основному контенту

Сообщения

Сообщения за июль, 2013

Вдихни наповну.

Я знала, що можна закохатись у погляд, руки, пасма волосся, кінчики вій, у голос... Але у слова. Такого зі мною ще не траплялось. То, знаєш, така ейфорія, насолода, вознесіння... Рядок за рядком, думка за думкою. Він пише, а я не знаю Як.. Як можна поєднати такі криштально чисті, а часом дико брудні слова для опису найвищого людського щастя і , водночас, жаху.  Люди бояться закінчення свого земного існування набагато більше, аніж закохатись. А тут все не так. У "Кілері" смерть настає швидко і рвучко, а кохання триває усе життя. І я знову починаю вірити... Що воно таки існує. кохання. Він не такий , як всі. Його голосом читаються усі вірші у моїй голові. Його поглядом закінчується сьогоднішній день і почнеться завтрашній. Він неспокійний, незавершений, свіжий, наче фреш і ніжний, наче тірамісу. Він колоритний, святковий і буденний водночас. Непокірний і найвірніший, чесний і  добираючий слова, що котяться з нього, наче розірване коштовне намисто.  Він, той, кого хочеть

Жінки. Інструкція до використання.

Вчора ввечері ми з Вовою довго обговорювали дівочу логіку, що надихнуло мене на сьогоднішній запис. В дитинстві через свою пацанськку компанію до мене часто приходили думки: як класно бути хлопцем. Не треба плакати над мелодрамами, виливати кожного дня на себе банку тоналки, не треба голити ноги і дзвонити подругам зі словами «О, він сьогодні не подзвонив». Якщо задуматись все наше життя присвячується їм – мудакам юнакам. Починаючи від вранішнього вибору одягу і закінчуючи передсонними спогляданнями стелі з думками : «Любить-не любить». І сьогодні я буду максимально чесною з нашою «сильною» половиною людства. Одкровення №1 : Так, ми дійсно на кожному дівішніку обговорюємо вас, дорогі мужчинчики. Теми наших діалогів включають переважно шмотки, книги\серіали\фільми, останні новини шоу – бізнесу і звичайно, найприємніше: перемивання кісточок усім колишнім, теперішнім, майбутнім. Також наші ритуали включають молитви на Н.І. і нещадне обсміювання усіх ваших пассій. №2: Не думайте

Волхви.

Кожного разу мені здається, ніби дійсно тільки ти . тільки я. ми - окремо від всіх. за розміром такту - дводольні.. під ногами земля. духмяна, кажуть. пухка. як теплий хліб, що печуть спрацьованими руками хлібороби. так і ми - теплі, м*які, з хрусткою шкірочкою. виплекані липнем. у росі скупані боги. твоя схвильована вітром зачіска  пасує до нашого образу дикунів. не розчесані, не вмиті, небажані, діти древніх волхвів, діти Сонця. Свароги.

ліричне.

В очах твоїх вогонь і надкришталь Не я тебе повинна цілувати Десь є вона - наречена твоя, Десь є вона. Тобі цього не знати Уста твої такі природні, теплі та до хорошого звикати швидко - гріх Десь є вона -  кохана серед решти Мені не замінить її вовік. І руки, що так ніжно обгорнуть все ж не мене повинні обіймати, Я - подорожня, що пройшлась отут біля душі розпеченої ватри. 26/07/13 (O.F.)

Хельга's day\ звіт.)

Минулого року це було ось так:  http://falola2012.blogspot.com/2012/07/blog-post.html  . Цього року мій День Ангела перевершив сам себе:) Зранку телефон розривався і я не встигала нічого зробити. О 15:00 прийшла Ксюша. Лазанья (її подарунок) вмістилась в моєму холодильнику і ми почали готувати вечерю.:) Вперше в життя мене добровільно пробило на кулінарію. я буду розповідати про це своїм внукам:))) О 16:30 приїхав Саша і подарував астромерії і шампанське. Взагалі, я дуже хотіла шампанського, але не думала, що його мені подарують всі))) за вечір мені подарували 5 бутилок шампанського, якщо разом порахувати:) О 17:00 прийшли Вова і Міша. Вова приніс Тірамісу. Баунті - це не райська насолода, якщо є можливість спробувати Тірамісу у виконанні Вовиної матусі:) Народ сходився і я подумала, що не зря я стільки наготувала))). ось вам закуски і торт-салат, якими я найбільше пишаюсь: Привітати мене прийшли такі люди ( за що я їм дуже вдячна): (не дивіться на мій фейс, я ту

Мій Знайомий - СуперГерой.

Коли до мене пишуть вКонтакті знайомі, з якими вже роками не спілкуємось, і питають стандартне: привіт-як-справи-шо-робиш виникає лише одна думка: кажи, що тобі треба і дай мені спокій. І у 98% випадків цим людям реально щось від мене треба.  Отож тема сьогоднішнього запису: "Не имей 100 рублей, а имей 100 друзей". Як недавно сказав Міша (не пам*ятаю дослівно, тож перефразую) : " Мої друзі швидко стають знайомими. Мої знайомі швидко стають ніким. Напевно, проблема в тому, що я майже ні з ким не переписуюсь":) Що таке знати людину сьогодні і як це : бути просто знайомими ? На даний час в мене 397 друзів вКонтакті (всіх знаю особисто). З них 10- 15 моїх справжніх близьких та дорогих, з якими я постійно спілкуюсь, БФФ. 52 друзів "по ВНЗ", серед яких дійсно другом вважаю лише 1. Також 15 сторінок близьких і далеких родичів. Залишається 315 людей. З них 50% зі школи, 20% - з хорової школи і 30% - просто люди, з якими так чи інакше зводила або зводить доля:

Романтика: мрія чи мене-зараз-знудить ??

Це чергова неділя, і на цій сторінці зі своїми не раціональними думками залежна від серіалів Я. На дворі дощить, і  думаю про те, наскільки приємні такі затишні дні, особливо після дахозриваючої п*ятниці.:). Після вчорашньої переписки з Танічкою в мою голову прийшов прекрасний заголовок до статті: "Романтика: мрія чи мене-зараз-знудить". І я вирішила розібратись, що ж це за таке і з чим його їдять. До сьогоднішнього дня Романтика для мене - це уті-путі, коли хлопець з дівчиною зустрічаються два дні, але вже планують весілля, коли на місяць знайомства вони дарують один одному срібні браслетики і взагалі на кожному кроці верещать на тему Вічного (кхм-кхм!) Кохання. і справді виявляється (люблю Вікіпедію), що "Романтика - це  умонастрій, перейнятий ідеалізацією дійсності і мрійливою споглядальністю.". Від слова "мрійливою" на моєму обличчі засяяла цинічна та іронічна посмішка:) Перекладаючи на мову мого блогу, Романтика - це рожеві окуляри, як

Хто має робити перший крок?! (монолог на тему)

"8:52". (Восьма ранку...52...БЛІН! Це ж майже дев*ята!!!Дідько!.Підйооом! Холодна вода..о таааак...а ну звичайно, вчорашня туш. Треба привчити себе змивати макіяж до сну, а не після. Дзеркало. Даремно, ой як даремно. Холодильник. Нєєє..краще вдягнусь тим часом. ) То був з тих днів, коли я як завжди не встигала на роботу. Джинси і улюблена футболка з Бобом Марлі + кеди = мій універсальний одяг, коли на збори менше години.  (Холодильник. Молоко. Мюслі. Знов. Треба шось міняти.) Коли я привела себе в порядок і вийняла з дому, по дорозі на зупинку мені захотілось спати ще більше, ніж до того. Голосніше музику.  Робота сьогодні представляла комплекс дій, які не потребували особливої роботи мозку "Принеси-подай-скріпити листочки-підписати щось-Алло, так, звісно, заходьте, будь ласка, гарного дня". В голові крутились думки на тему одного і єдиного. Після вчорашнього кризису, коли ми з Ксюхою безпощадно перемили кісточки всім мужчинчикам нашого широкого кола спі

Поема про Петрики

 На годиннику година як по півночі пройшла я безсовісна дитина - не лягаю зовсім спать обробляю диво-фотки що не ракурс - просто арт на тих фотках - мої друзі кожен з них мільйона варт то ми були на купала в петриках - веселі дні в мене є там класна дача: їздили на вихідні були канапки, сардельки, чіпси, сухарі і чай макарони, помідори – для студентів справжній рай бились дзеркала і чашки, підвіконник постраждав, тільки Дід Юхим як в казці в третій ночі проповзав музика волала жостко реггі і пацанський реп, трохи шось рубались в карти козирь був бубна – валет пиво лилося рікою вспишка фотіка ліпила і здавалось, що до ранку пів години залишилось зранку в хаті повний срач і облилися водою знає кожен, хто не хач як банячити зі мною:) *Дід Юхим - грубий слимак, розміру мого вказівного пальця. ** банячити - діалектне тусуватись, відпо