К основному контенту

Хельга's day\ звіт.)

Минулого року це було ось так: http://falola2012.blogspot.com/2012/07/blog-post.html .
Цього року мій День Ангела перевершив сам себе:)
Зранку телефон розривався і я не встигала нічого зробити.
О 15:00 прийшла Ксюша.
Лазанья (її подарунок) вмістилась в моєму холодильнику і ми почали готувати вечерю.:)
Вперше в життя мене добровільно пробило на кулінарію.
я буду розповідати про це своїм внукам:)))
О 16:30 приїхав Саша і подарував астромерії і шампанське.
Взагалі, я дуже хотіла шампанського, але не думала, що його мені подарують всі))) за вечір мені подарували 5 бутилок шампанського, якщо разом порахувати:)
О 17:00 прийшли Вова і Міша. Вова приніс Тірамісу. Баунті - це не райська насолода, якщо є можливість спробувати Тірамісу у виконанні Вовиної матусі:)
Народ сходився і я подумала, що не зря я стільки наготувала))).
ось вам закуски і торт-салат, якими я найбільше пишаюсь:

Привітати мене прийшли такі люди ( за що я їм дуже вдячна):
(не дивіться на мій фейс, я тут не казкова фея:))
О 20:00 ми зібрались і коли я вилізла на дах, там було близько трьох десятків людей.
Дякую Юлі і Валі, також. Вони виділились з-поміж інших:)))
Не пам*ятаю, щоб на криші було стільки людей. І головне - вони всі зібрались там заради мене:)))
Взагалі, було класно. Моя компанія, компанія з криші і компанія з дружби всі перезнайомились і майже не було конфліктів. дуууже мааайже.)
До вечора було багато випито і сказано, але одне я знала напевно - всі ці люди вважають мене кльовою, раз прийшли сюди:)
Хочу подякувати їм за вчорашній вечір.Я завжди більше любила це свято, ніж День Народження. бо воно яскравіше.
Хоч він і закінчився трохи паскудно, але не буду розповідати як. Але в загальному- приємне свято з приємними людьми:)_



Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в пр...

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі...

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Та...