falola

Кожен з нас має багато планів, які наче і хочеться втілити, проте весь час щось змушує відкласти ці ідеї на потім. З кожним днем список мрій збільшується, як і зникають можливості втілити їх. І тоді просто життєвонеобхідний поштовх, після якого ти вже не спинишся. Тому сьогоднішня стаття буде про здійснення мрій. Все почалось майже рік тому, коли на день народження Маша подарувала мені сертифікат на татуювання. Це був найжаданіший подарунок і загалом, напевно, найкращий подарунок, який я коли-небудь отримувала. Вже через кілька днів Вова запропонував разом співати в ресторані і таким чином в мене з'явилась перша робота за інтересом. Саме тоді, на початку лютого, я дебютувала з своїми віршами на публіці в "Бункермузі" і це був чи не найдужчий стрес за весь той місяць. В березні я з'їхала від батьків і розпочала новий етап життя зі своїм мужчиною.  Та на цьому перелік рішучих вчинків не завершився - в квітні я побачила вживу майже усіх улюблених поетів та письменни

Всі мої весни починались чомусь на осінь. (с) невідомий автор, але за цитату дякую Анастасії Листопад врівноважено вкорочує собі віку, і я зловила себе на думці, що скоріш за все, не встигну  впасти в традиційну осінню депресію. Що само по собі вже мало не привід їй піддатись. Наскільки ж змінюється наше життя, коли приходять сімейні обов'язки? Усі двадцять років свого життя я завше знаходила пару тижнів серед жовтолистої пори аби поринути в депресивну музику Земфіри, перечитати Жадана і вдосталь пографоманити. Це був своєрідний звичай - писати осінні вірші і палко страждати за недоступним (з різних причин) коханням. Ця осінь минула так раптово, що я навіть не встигла взути осінні чобітки, а через тиждень вже обіцяють перший сніг.  Щось з меланхолії та ностальгії за минулим все ж залишилось і проростає моментами, коли вмикаю стару пісеньку, або знаходжу забуті давно фото. Є таке дуже банальне припущення, що саме осінь - пора кохання. Гадаю, що для кохання не буває пори -

"Диявол ховається в сирі" Ю. Андрухович Будильник - ворог всього живого. Яку б мелодію ти не поставив - байдуже, через кілька днів вона римуватиметься зі словом "пекло". отже, після третьої спроби я стягую себе з дивану. І ось вони всі вітають мене - дзеркало з нікчемним відображенням, чайник, який потрібно підігріти, ще не попрасований одяг і купа куп з нотами по всій хаті.  Ранок. Після 20-хвилинного завтику у вікно, мене зазвичай попускає, і я починаю готуватись до макіяжу. Якби ви знали, як багато йде на це часу - то би кожного разу при зустрічі казали  "О, Оля, в тебе такий рівномірний тон шкіри" або "Які в тебе стрілки рівненькі". Але, насправді, стрілки ніколи не бувають однаковими і тому про це ніхто не каже. Крок перший - вмикаю ноутбук і вкотре поринаю в улюблений серіал "Секс у великому місті", крок другий - приношу до столика з косметикою пів літри капучіно і щось солодке і починаю фарбуватись. 40 хвилин, 1 серія, 1

Можна любити Хелловін, можна не любити, але ігнорувати його дуже важко. І все ж, якщо є привід зайвий раз потусуватись  - то чому б і ні? Судячи з кількості фоток в соцмережах, ви і так зрозуміли, що я провела цю ніч незабутньо, і все ж.. ІНСТРУКЦІЯ: 1. Свята не вийде, якщо не буде компанії. В моєму випадку, це була Сніжана, яка подзвонила з самого ранку, щоб поставити перед фактом "Ми йдем" і Тетянка, ну бо як без міні-Фаль. Отож, зібрати креативних людей, які точно не зморозяться змінити звичний стан речей і перевтілитись. Саме тому, я долучила до списку Сашулю. Більше диваків - цікавіше свято. 2 . Придумати образ. Ми обрали таких персонажів: 1) Культовий персонаж жахів і просто няшка Пила: 2) Легендарна Кривава Мері - класика жанру: 3) Головна злодійка Льюїса Керрола - Червова Королева: 3. Знайти все необхідне: я обійшла весь базар в пошуку жезла, але всетаки щось знайшла:) Зібратись за 5 годин до і спонтанно вирішити перефарбувати волосся в

Листя затишно стелилось під сірим, нудним будинком і надавало навіть йому чогось дуже поетичного. Це були останні жовтневі дні і небо віддавало усю блакить для підкреслення тих сотень відтінків на деревах. Червоний, жовтий, рудий.. Навіть не вдаючись в деталі, як от хризантеми вздовж дороги, погода захоплювала. Хіба не дивовижно те, що навіть якщо це вже ваша двадцята, а то і п'ятдесята осінь, вона всеодно вражає?  Тепло. Не вогонь, не агресивні язики полум'я, якими так часто описують пристрасть, нічого такого. Світло. Літо, саме так його варто було назвати при народженні. Завжди не за погодою одягнений, біля нього всім затишно. Чарівна посмішка, яка полонила б найжорсткіші погляди і очі, в яких щось дуже заспокійливе.  У таких майже завжди є дівчина, яку ніхто за жодних умов не помітить. У таких завжди ніяких поганих намірів, крім того, що дівчачі щічки палахкотять як оте листя в радіусі кілометра. Думаю, вони прекрасно знають рівень власної привабливості, юнаки, які не д

Осінь нам потрібна бодай для того, аби закутатись в покривало, випити чаю і почитати. Що може бути ліпше, ніж зануритись у вигадану історію і таким чином абсолютно абстрагуватись від проблем та негараздів.  Давно я не писала рецензії, тому вирішила сьогодні. Раз всі проігнорували попередній пост і не захотіли взяти участь в конкурсі і отримати подарунки, то дуля з маком - ваш десерт. А тим часом. Цього місяця я прочитала "Інферно" Дена Брауна - для любителів історичних триллерів. Напружений сюжет, навколо якого дуже багато Європи та мистецтва. Здається, американці сприймають красу європейської архітектури зовсім по-іншому, ніж ми. Нас вона не шокує так, як їх. Тому і описи  Браун зробив дуже детальні. Їх навіть більше. ніж сюжету, тому враження в мене змішані. Раніше я бачила фільми по Брауну "Код да Вінчі" та "Ангели і демони", звичайно у фільмах архітектура очевидна, тому не забирає на себе всю увагу, хіба що  він писав спеціально заради пам'

Ця історія розпочалась в останній тиждень вересня. Листочки опадали, маршутки запізнювались, люди шморгали носом і черевиками, все навколо занурювалось в тупняк.  Перший поверх корпусу факультету мистецтв споконвіку місце здибанки всіх, хто або НЕ хоче йти на пари, або хоче НЕ йти на пари. Я і Сєрий постійні учасники списку прогульщиків, тому не дивно, що і в той день зустрілись. "тако, Оля, вибирай пісню, я найшов пацанів, граєм на День Музики". В думках я почала рахувати дні до 1 жовтня, зрозуміла, що їх мало і подумала "однозначно, да". (До речі, ви напевно зустрічали людей, які говорять чистою українською, але замість "але" кажуть "но", так от я та людина, яка може говорити нормально, але обов'язково замість "так" вліпить "да". Тому вибачте філологи, я знаю їх багато сюди заходить, що змушує мене червоніти. ) Повертаємось до музики. Коли мені сказати "Вибирай пісню" в мене в мозку одразу "тщ-тдщ-тдщ&q

Четвер, 16:00 Заклади привозять свої столи, холодильники та інше і розкладаються, хлопці волонтери намагаються скласти інформаційний намет, а дівчата чіпляють прапорці. 20:30 ми з Сніжаною, Яною і Настею тільки закінчили декорувати дитячу зону. Всі в крейді, сіні і бруді волочимось додому. Завтра розпочнеться Вуличний Ринок - фестиваль вуличної їжі, музики та мистецтва. П'ятниця, 09:00  Кожен заклад Тернополя, який вважає себе крутим старається показати себе на фесті з найкращої сторони: хтось ставить столики, хтось створює ажіотаж навколо лапші завдяки радіо БіБіСі (баба бабі сказала), хтось виділяється безкоштовною морквою або найсмачнішою кавою, не виняток і ресторація "Мамонт". Саме тому в 09:00 я і Сніжана старанно робимо паперові пакетики для їжі. Ця робота в нас забрала пів дня, тому коли ми в обід прийшли за бейджиками і хустинками, нам вже нічого не хотілось. Спека робить своє. Ввечері ми схалтурили і розійшлись по своїх справах - я на День Нар