falola

Та-да-да-да) якщо ви перечитаєте мій блог багато разів, то буде 3 000 переглядів) а зараз їх 2 966. тому прошу зробити мені хелловінський подарунок і поклацати на цьому оптимістичному записі) *** А почався мій день всіх святих ( фісташок) з того, що я , як і завжди, запізнювалась на пари... і , незнаю, чи то мій фейс був занадто злісний і випромінював гнів, чи то я така вся красива, але якийсь невідомий і незнайомий мені дядько підійшов, (мусіла вийняти навушники на ТАКІЙ кльовій пісні) і сказав: -Дівчино, якщо ви посміхнетесь, це буде значно кращий день. Від неочікуваності я , звичайно, залибилась на всі 16 зубів \панда\ Але на цьому пригоди мого запізнювання на англійську не зупинились, в маршрутці я нарешті, НАРЕШТІ!, нарешті зустріла Павлуся Зіня і засяяло сонечко, і заспівали пташки, бо я його не бачила ще з випускного...ех, чудова він людина,той Дзінь-дзілінь... Прийшла я, КАРОЧЄ, на англійську - а викдачки нема! Слава Хелловіну! А коли вона прийшла, то я ще й халявну п

Неділя - без діла. Сьогодні був найприємніший ранок за останній час.) Печиво з чаєм і Проект-Х затишно... На вулиці мерзотна погода, листя майже вже нема на деревах - і мені знову видно червоний столик у дворі, за яким літом ми зажигали до 01:00 ночі, пекельно холодний вітер пронизує до кісток і тільки старий пуховичок врятував мене від ще одної застуди..коли мені довелось висунути свій носик надвір. От так закінчується жовтень. Все частіше  я проводжу вечори переглядаючи серіали, бо нема нічого прекраснішого ніж Дін і Сем, Деймон і Клаус...ох, ідеальні ідеали) Якщо не враховувати такі виключення - як вечір п*ятниці - то я взагалі сама чемність.) Я закохана в плед, чай, комп і Агату Крісті (сенкс Ксюша)... і ще в Dolores O'Riordan - October. Коротше, млинці з бананом і 6 сезон серіалу - мої плани на вечір. Сьогодні ще сама себе потішила тим, що розспівалась до ноти сі другої октави... це досить хороший результат. 17:15, а в мене таке враження, ніби вже 21:00... Ще й дл

Не дивлячись на те, що я надзвичайно лінива людина - я люблю прибирати. Реально - люблю. от настане субота, я встану вип*ю кави, покупаю Орхідею, візьму свою Святу Ганчірочку, до якої ніхто , крім мене, не має права торкатись, щоб вона часом не стала брудною і давай все витирати. Часом мені допомагає Танюха (але це скоріше виняток, ніж правило)...потім я вмикаю пиловсмоктувач і уявляю себе мисливцем за привидами :)) .. і в кінці кінців витираю підлогу. І це все здійснюється під музику, звичайно. Так би було і цього дня, якби не... жахливий головний біль.)  Через вчорашню п*ятницю, сьогоднішнє прибирання було наче в 3D) А єстердей було дійсно кльово.  В унівєрі було весело, ми навіть нарешті почали роботу над представленням.) потім ми з Ксюхою пробіглись по магазинах і  найшла Пуховик Моєї Мрії). То була чудова годинка, незважаючи на холод і голод:))) А далі - обід з Танічкою. По фотках вК видно, що було круто. Розмовляли, трішки пліткували:), ділились враженнями про тиждень, во

Багато слів сказано цього вечора. Я не буду передавати їх публіці. просто не втримуюсь, щоб не відкрити все, що перевертається всередині.. Це залишиться між нами. Можливо ти не прочитаєш ці рядки...  І все ж. ДЯКУЮ. Раніше я передавала тут безліч вітань людям, які робили мене хоч трішки щасливішою. Сьогодні я присвячую цей запис тобі. Адже саме ти навчив мене цінувати кожну мить і шукати у всьому позитив, навчив не здаватись і завжди залишатись людиною. Мені стає тепло у душі, коли думаю про тебе. Дякую за те, що подарував мені частинку свого життя і дозволив бути поряд. Вірю, що ми зламаємо стереотипи  і будемо друзями. Адже єдина моя мрія зараз - мати такого надійного друга як ти. Бажаю всього найкращого. І не прощаюсь... 

Надворі зябко, холодно, осінньо.. ти стоїш з важкою сумкою, зморена, вичавлена наче лимон. Так закінчується твій робочий день. Поряд він. Нервовий, неспокійний і жахливо дратуючий....Палить. І сигарету, і поглядом... Пролітає листя, вітер, щось неприємно моросить.. Перехожий.  просто перехожий, але настільки до болю знайомий. За ним шлейфом простягається аромат опалого листя, ти помічаєш очі... добрі, з усмішкою.. Ти не знаєш його. не здогадуєшся про що він мріє, його минуле, його світогляд та ідеали...Ти знайома з ним не більше місяця..Лише... Зате  - особливий. ти захоплюєшся ним лише як особистістю, як талантом. Не більше. Бо ти знаєш, як він змінюється, коли його пальці торкаються струн... Так само як і твої, коли відчувають під собою клавіші роялю.. Дотик душ. Телефон знову дістає. СМС з минулого. Від минулого... Раптове хвилювання змінюється короткою відповіддю "зрозуміло". З ним все зрозуміло. І давно. Все, що вас об*єднує -це спільна валіза спогаді

Обіцянки потрібно виконувати і ось я знову тут:) В ім*я дівчинки з подертою панчохою) Хоч мета мого запису стане відомою тобі, шановний читачу, у кінці запису, хочу коротко поділитись сьогоднішнім днем.) День розпочався о 06:15 з канапки з шоколадним маслом (от що означає п*ятниця!) і макіяжу. За дивним збігом обставин я встигла на "шіснадцятку",яка їде о 07:10. і таким чином зустрілась з усіма своїми друзями)). Адже де ще можуть зустрітись студенти)) Перша пара інформатики не принесла надзвичайного задоволення, як і будь-яка перша пара)) Сольфеджіо принесло і більше позитивних емоцій, і п*ятірку) Хор - як хор. Після пар здійснилось загадане - ми зібрались з дівчатами) Обід пройшов у прекрасному настрої і у чудовій атмосфері затишної "Кози".  я, дівчина з подертою панчохою, дівчина - смажена картопля, дівчина - вегетеріанка у минулому, дівчина з ай-падом і дівчина з посвідченням багатодітної сім*ї провели прекрасно час) Вдома була рівно 15 хвилин, бо бі

Закінчився ще один тиждень. Не особливо позитивний настрій, але в честь п*ятниці я знов перехожу на українську (спешеал фор Петро). Як і кожної осені - я перехворіла грипом. Нема нічого сумнішого.. Але сьогодні поприбирала в хаті, прийняла ванну і стало жити краще.. Найкраще, що сталось сьогодні - це те, що вийшла Перша Серія Четвертого Сезону "ЩОДЕННИКІВ ВАМПІРА" О, ДЕЙМОН_ДЕЙМОН_ДЕЙМОН!Ван лов**** Знов схарилась на Стефана і Єлєну, позавідувала зовнішності Ребекки...ах, найкращі 42 хвилини дня. *** А ще через дві години я буду засинати у поїзді на Київ. Зустрінусь нарешті з Мішою:* Це мене несказанно гріє і тішить) *** Я не хотіла сюди писати, але нема шо робити.. *** В мене свіжовимита голова і вона пахне шампуньом манго))йоооой) .. Тільки одна людина зараз сміє тріпати мені нерви, бо знає, що йому за то нічого не буде.. .. але зараз я натягну свої нові бордові штани і в*язану кофту...і буду красива-красива* Слава новим аудіозаписам в мене в телефоні -

Привіт вам, ті декілька людей, які ще досі заглядають в мій закинутий і забутий блог... І , на жаль, сьогодні я вас теж нічим не потішу.. немає настрою - я хворію. Просто треба закинути сюди свої останні віршики, як каже мама, для нащадків.. Бо контакт - контактом... ..И те, кто ищут любовь -  находят оковы. Сплетения ладоней на шее оставят след. Удушье влюблённым бывает, однако, знакомо, когда слишком близко, повсюду раскинута сеть. Бежать от тебя.. (от криков сжимается горло) ..придти в себя не смогу - не вернусь. Есть чувства, но их по сравнению не много, увы, из двоих я скорее уйду. Свободы цена - это наше терпенье. Меня после ссоры скорее всего не найдут. А если захочешь держать меня за руки крепче -  прощай и прости, но я так жить не смогу. Поставь мне на хрупкие плечи сомненья.. И вылей горячего кофе на стол, на спину.. На части рви! За каждое слово - отмщенье. Дай чувствовать боль! Испытать всю вину! Быть может останусь во фразах, что до потолка... И в полночь тебя

І знову п'ятниця, і знову сонячно, і знову осінь... В мене ностальгічно-меланхолійний настрій,але це все пусте. І на парах сьогодні повеселились, і в школу зайшла.. І так легко на душі: Сьогодні святкують День вчителя. Я зайшла туди з посмішкою..і зупинилась на порозі. Це точно вона? Наша школа? Все по-іншому... Здавалось, що я не в тому місці і не в той час. все змінилось. наче після нашого випуску настав глобальний всесвітній переворот.. нічого, що нагадувало б рідні коридори... Я вже й пожаліла, що завітала, гадала, що зараз ніхто навіть не помітить моєї присутності..наче  там зовсім інше, нове, цікаве життя.. Але моя розгубленість змінилась на посмішку, коли я зайшла в актовий зал. Ось воно! точніше: ВОНИ. вчителі. Вони помітили нас, обернулись, почали перешіптуватись і посміхатись.. Все такі ж. Молоді і повні сил. На сцені був теперішній 11 клас. Він для мене зовсім чужий, за винятком однієї людини,чия посмішка була найприємнішою з усіх. Я знаю їх