falola

1. Я не люблю засмагати. По-перше, одразу згораю, по-друге, не вмію розмастити крем з SPF і таким чином на червоній ляшці з'являється білий відбиток долоні. 2. Не знаю жодної пісні Винника. Воліла б не знати ще жодної пісні Ірини Федишин. Ви благословенні, якщо не знаєте хто це.  3. Не вірю в талісмани, амулети і т.д., особливо укр.нар.творчість ляльки-мотанки і всякі мішечки з сіллю. 4. Найгірше в чоловіках - скупість. Вони одразу зменшуються в моїх очах до мишачого розміру і сірішають. 5. Шторки в маршрутках - зачєм?! Пачіму!? Чому саме темно-сині-бордові як зі скатертини парастасу зроблені?! Просто бісить! 6. Мене Шокує Блискучий одяг на чоловіках. Кожного разу. (Це попри обожнювання блискіток загалом. В мене навіть зубна щітка тепер повністю блискуча, дякуючи Студії 32) 7. Одного року я весь сезон проходила у камуфляжному одязі. Мені було дванадцять. 8. Дуже чутлива до ароматів. І серйозно відношусь до етикету з цього приводу. Не можна виливати на себе 500 мл і заходити

Рецензія на "Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта". Погодьтесь, що назва не сприяє прочитанню, якби там було лиш "Ліки від кохання" ніщо мене не змусило б придбати цю книгу. Та психотерапія - це захоплюючий світ фантастичного людського мозку. Чи не тому всі мої улюблені романи - про божевільних психопатів.  Ця книга - не роман, це з десяток випадків лікування, які описує сам психотерапевт, професор Стенфордського університету, доктор Ірвін Ялом. Його герої - справжні люди - товстунка, стариган, закохана жінка і ще багато персонажів, які прийшли за допомогою і розповіли найбільші з можливих особистих жахіть, аби змінитись.  Недавно я говорила, що потребую книгу, яка допоможе розібратись зі своїми думками (в моєму випадку - здолати ознаки депресії) - "Ліки від кохання" - це аж ніяк не позитивно-примітивні історії в стилі Бруно Ферреро,  під їхнім впливом вдаєшся до абсолютного самоаналізу.  Рекомендую до прочитання тим, хто любить заглиблюват

Привіт! Продовжую недільні монологи.  Студентські роки тільки спочатку такі напряжні, потім часу стає все більше і з'являється жага експериментів.  Восени 2015-го тато сказав, що в них на роботі буде грандіозний корпоратив і було б круто, якби ми виступили. До того часу я вже давно співала в різних закладах і тому була готова співати під мінусову фонограму будь що. Але оскільки був місяць часу на підготовку - то ми вирішили запросити хлопців до співпраці. Олежика Крушельницького і Колю Мізика Таня знала вже кілька років, вони щоліта збирались поспівати під гітарку і гарно дружили. Підготувавши програму на 15 хв ми дебютували в листопаді 2015-го у складі двох гітар і вокального дуету. Репетирували вдома годинами, пристосовувались і шукали нове у старих піснях.  Сесія закінчувалась, а значить попереду довгі зимові канікули.  Але двох гітар було замало, хотілось більш збалансованого акомпонементу - клавіші. Таня ще з музичної школи дружила з Вовою Данильченком, вони разом поступа

Дуже-дуже стара приказка каже: «Скажи хто твій друг – і я скажу, хто ти.» Так от. В Любліні живуть Вова і Женя – це мої близькі друзі, з Вовою ми знайомі в 6 років і чесно кажучи, не з усіма друзями дитинства я спілкуюсь так часто, а Женя – дівчина Вови, з якою я можу говорити безкінечно і нам ніколи не стане замало жартів над Вовою. Саме вони запросили нас з Миколою переїхати в Люблін і через них зараз так круто міняється моє життя.  Я попросила їх написати 13 фактів  для сьогоднішньої статті. Чесно, це було настільки смішно читати і виявилось великою розвагою не лише для вас, але й для мене і ,можливо, навіть для них)).  Сподіваюсь, ви оціните їхні старання (лайкі-комєнтарії-падпіска), а тим часом додаю до статті ще й пункти в дужках (то примітки і коментарі автора – себто мене, які будуть виділені іншим кольором).  1. Дарує найоригінальніші подарунки (Неймовірно надіюсь, що це був не сарказм) 2. Шарить БАМівскі шутки  (БАМ - мікрорайон на якому ми з Вовою виросли, сл