falola

Вона просто дівчинка, що живе у під'їзді сусідньому. і я навіть не помічала її сотню років. хтось казав, що вона була дуже капризною, як на мене - то дуже палко закоханою. і рядки її мали у собі щось на кшалт запаху наче пахне гвоздика, з якої готують глінтвейн. терпкість краще, ніж найсолодша і приторна каторга, і хотілось, щоб їй у долоні текла карамель. та в сімнадцять у виграші тільки черстві і холодні, той, хто серце відкрив - опинився з пустим гаманцем. серед людей все частіше трапляються злодії, що спустошують душу і стріляють у неї свинцем. 25.12.13. Дівчинці із сусіднього під'їзду. Н.П.

Кожного року під бій курантів ми не лише загадуємо бажання, але й робимо в голові певний план дій на наступних 365 днів. Так само як люди обіцяють собі з понеділка сісти на дієту, з початку місяця кинути палити, завтра подзвонити старим знайомим, через годину лягти спати (в мене зараз на годиннику 00:30)... І от 1 січня під шалений головний біль ми починаємо втілювати ці плани в життя. Або не втілювати (так як я) і намагатись все надолужити в останній тиждень грудня. І оскільки завтра якраз починається той Тиждень Останньої Надії змінити своє життя:) то в мене не буде часу на цей щоденник. АЛЕ я ж не можу залишити вас, моїх терплячих або нетерплячих (тих,які анонімно пишуть в аск:)) читачів ,без останньої статті, яка буде підсумком наших шалених діянь сего року. Тому, щоб зарядитись святковою атмосферою і щоб я знов не поспала перед завтрашнім робочим днем, згадаємо наймасштабніші святкування за участю мене і моєї Бамівської інтелегенції:) Мене тут просили зробити рейтинг, але

На вулиці ставало все зимніше і я думала, що варто таки вже забрати свою забуту шапку і взятися за розум. Зібравши волю і дріб*язок в кулак вирішила все ж ризикнути життям і запхатися у вщент набиту маршрутку. Головним мінусом було те, що вона була соціальна, а це + 100500 до кількості бабульок. Крім того, я не врахувала, що то вже завтра Миколая, а значить практично усі пасажири були з якимись різноманітними клунками.  В голові крутилось сотні думок, в навушниках лунало щось обнадіююче, та все це перекривала єдина фраза, яка верещала в моїй голові: "Котилася торба з великого горба.." Не дивно, що серед стількох пакунків внутрішній голос співав таку пісеньку. У місці свого вечірнього призначення я не була уже майже 2 роки. І чомусь саме сьогодні прокинулась з думкою, що варто відвідати його.  В голові крутилось щось на кшалт оправдання своїх дій: "Хотіла привітати з наступаючими святами", "Знала, що мої колєги в той час займатимуться", "Хотіла по

Як це буває у п*ятницю 13 - несподівані рішення, несподівані події. Цілий ранок я вагалась між зеленими і фіолетовими колготами. Фіолетові виграли. Весь мій марафет був на честь академконцерту з вокалу, який я мала здавати. Дивність №1 трапилась, коли я якимось чарівним чином не запізнилась на пари. Більше того, коли я влетіла в 323 аудиторію, виявилось, що викладачів ще немає і Іра Бернацька (моя наставниця, гуру, 5 курс і просто хороша коліжанка) поставила мене розспівувати хор. Я навіть трохи, якшо чесно, хвилювалась.  Наступною парою була екологія. Оскільки ми з Юрою були морально готові до своєї грядущої перездачі (не подумайте, це моя єдина перездача і то через банальну лінь, насправді я вчуся:), то ми прийшли просто так.  Наступні півтори години мого життя були намарне втрачені за розмовами ні про що з одногрупниками під кабінетом вокалу. І ось вона - Дивність №2 заключалась в тому, що виявляється вокал мені поставили автоматом і я даремно так хвилювалась:). Попрощавшись зі

Друзі, щиро вітаю вас із цим чудовим днем!  Особисто для мене кожного року п*ятниця 13-те - це наче всесвітнє свято:) В дитинстві нас лякали можливими невдачами та "зіпсованою кармою до кінця життя", але мене всеодно наче магніт манить це число. Але сьогодні я не просто буду співати оди цій днині, я розповім вам чому навколо цього числа стільки шуму і як розвіяти міф (якщо хтось досі в таке вірить) Отже, на думку більшості нумерологів, число 13 не несе абсолютно ніякої небезпеки, адже поєднання цифри 1, як символу сили вічності , та 3, як символу сили інтелекту зовсім непогане. Навіть навпаки - в цей день багато речей повинно вдаватись якнайкраще. Тим не менш, прикмета за якою цей день вважається нещасливим існує уже понад 100 років. І, як це переважно завжди і буває, придумали її християни (ну а хто ж іще?:). Буддисти і мусульмани, як нормальні люди не будують собі даремних ілюзій і не налаштовуються на негатив . В ісламі п*ятниця - священний день.А також у багать

...І після годинної розмови мій кращий друг Петро сказав: "Вже коли ти, моя найбільш аполітична подруга, таке кажеш, то це дійсно тебе зачіпило". Коли я писала про #євромайдан минулого тижня я справді не вірила в те, що наш "гарант" підпише угоду з Асоціацією. Тому і не йшла туди в перші дні, бо думала, що буде так як все "Говорили - балакали, сіли- заплакали". У середу я відвідала майдан, не стільки заради того, щоб вигукувати "Хто не скаче, той москаль", чи щоб прогуляти пари, як задля того, щоб підтримати своїх друзів та знайомих , які вірили в цю ідею. Ввечері в середу майдан більше нагадував нічний клуб, в якому крутили Дзідзьо і фоткали один одного...це справляло двояке враження... Ніби добре, що багато народу, але й водночас Дзідзьо... Але на те ж воно й мирна акція, що ніякої агресії та негативу. АЛЕ Як і кожного українця, мене обурили події ночі на 30 листопада. За кожну людину, чия кров пролилась на Майдані Незалежності та

Доброго вечора. Я вирішила відновити рубрику недільних монологів, бо стільки різнобарвної інформації накопичується за тиждень, що треба якось це розкладати по поличках. Отже, чим потішив мене минулий тиждень. 1). Фестиваль "Як у нас на Україні". Приємно вертатись у школу, де тебе ще чекають.. Минуло два роки, а все там змінюється до невпізнання... Фестиваль був започаткований 4 роки тому і тоді ніхто навіть і не міг подумати, що зі звичайного концерту українських пісень у виконанні шкільного ансамблю він переросте у справді цікавий проект. Що ж до моєї участі у цьогорічних співах, то мій вклад був наступним: по-перше, ми з Юрою вперше виступили дуетом на одній сцені. Над Океаном Ельзи ми справді трохи попрацювали і , звісно, були недоліки, але в загальному, як мені видалось зі сцени, публіка прийняла нас на ура.  Відео з концерту ви можете подивитись тут: http://www.youtube.com/watch?v=v1UBUrqwSsw Також, традиційно, ансамбль "Самі собою" закривав перший

"Дві жінки - подруги, три жінки - змова." Чотири жінки - це я, Ксюша, Валя і Юля в п*ятницю ввечері. Оскільки ми не бачились вже майже місяць, то ідею зробити справжні дівочі посиденьки планували втілити давно. І ось, майже о дев*ятій вечора затишна Ксюшина кухня приймала гостей). Як порядні дівоньки ми смакували червоне вино з молочним шоколадом і обговорювали події останнього місяця. З часом розмова, як це завжди буває на дівішніках, набула феміністичного забарвлення і ми почали будувати плани і мрії на зиму. Обожнюю своїх дівок, нам інколи достатньо лише погляду, щоб зрозуміти один одного.)). Але ж коли ми планували цей вечір, ми не врахували, що ми бамівські дівки  і ось спонтанно ми опинились у вітальні перед тв з пивом і чіпсами і як нормальні мужики дивились футбол!) Викричались як має бути і святкували перемогу наче ми самі футболісти)). висновок цієї притчі: можна забрати людину з БАМу, але БАМ з людини не забереш.

Тринадцяте Листопада. В різні епохи і різні часи в цей день сталось чимало цікавого. В 1868 помер італійський композитор Россіні, 1918  — Розпочалося таємне засідання   Української національної спілки , на якому створено   Директорію  — найвищий орган державної влади   УНР ,1985 -  Виверження  Невадо-дель-Руїз , найвищого діючого  вулкану  в  Колумбійських   Андах . До кінця року залишається 49 днів, а це означає, що я починаю замислюватись як і де святкувати це епічне свято.)). А взагалі, ООН сьогодні відзначає День Сліпих. Тому задумайтесь і протріть очі, благо вони нормально працюють).Або протріть окуляри, якщо очі не нормально працюють. Напевно, одна з небагатьох причин, чому я сьогодні публікую цей запис, це те, що сьогодні ТРИНАДЦЯТЕ. І надіюсь, що сьогодні не буде ні вивержень вулканів, ні "двіженій" у нашій владі ( на що мені, власне, байдуже) і всі італійські композитори най живуть щасливо.)). Друга причина - це те, що ви стабільно почали заходити сюди і

(ліричний вступ: приїхала з Польщі, дуже класно відпочила, провела час із сім*єю.. Пішла сьогодні на залік з мови і здала його, гарно і продуктивно попрацювала до обіду , а опісля назначила зустріч в центрі. Записую, бо таке треба запам*ятати).  - Алло, ну і де ти?? - Я вже підхожу. Але ми ще зараз зайдем в магазин. - Та ну...я замучена і  в мене важкий пакет. - Та мені якраз і треба пакет. - Нашо? - Бо я з дрелькою. ... - Ну нарешті! Так скучила за тобою!!!Але блін... Дрелька?! Хто ще ходить на здибанку з дрелькою? ... - Добре, що ти поставив її в пакет. - Постав до неї ше шоколадку. Я не хотів її брати, татові кажу: "Зараз їду в Файне, потім з дівчиною гуляти, давай я завтра заберу." Але нє. .... - Нє, ну чувак.. це дивно.. - Але ти ж , Фаль, мій друг дитинства, чого ти дивуєшся, шо я з дрелькою хожу по місту?! - Давай її якось назвем. Зоряна. - Ну да.  в нас нема близьких Зорян. - Тепер є. ... - Тепер всі будуть думати, що це якась дівчина. - Да. ..

Блиск софітів, барабанний дріб, шалені оплески і нестримне очікування... Спалахи фотокамер вловлюють захоплені погляди глядачів і ось - День факультету мистецтв офіційно відкрито! ...Концертна програма була яскравою, насиченою і високопрофесійною. Гості та випускники дарували пісні та картини, щирі слова і помпезні грамоти, посмішки та овації. А студенти вдячно приймали дарунки та демонстрували високий творчий рівень. Виступи дорогих мені людей змушували серденько тріпотіти і хвилюватись( і знімати на відео:)). Звісно, були і нудні номери, під час яких нас з Ксюшою розважав і смішив Стьопа. Якщо викладачі просто насолоджувались концертом, то молодь з кожним виступом все завзятіше потирала долоні в очікуванні вечора.. Настав час і в світлиці засяяло світло. То було воістину величне дійство. Всі були в образі: кольорові краватки, суконки в горошок і бантики. Бугі-вугі з колонок створювало радісний настрій. Не дивлячись на те, що я аж ніяк не "перший дансер на селі" і вд

Привіт. хочу вас одразу попросити вийти з цього запису, з цієї сторінки, закрити всі вкладки, вийти з браузера, закрити ноут, виключити комп чи планшет чи шо там у вас і бігом ! Бігом надвір ловити за комір останні теплі дні цього року!  саме це і є причиною затримки публікацій нових записів, адже майже цілий тиждень минулий я провела в гідропарку. Давно так багато не гуляла, тим більше в центрі, тим більше вдень.. Але як можна втриматись, якщо навколо така краса?? Сонечко, теплий вітерець, тьолки, які фоткаються на мильнички з листям в нових гламурних шузах... радощі життя.). Бо як на те пішло, що нам потрібно для щастя? Сонечко, новий лак для нігтів, латте, навушники і тепло. Тепло ззовні і , більш важливе, - внутрішнє тепло. Внутрішнє тепло не береться, як по закону збереження енергії, з нічого. Це наче відповідь на всі ті іони щастя, які ми отримуємо від людей. Наших людей- батарейок. Кожен з них передає нам своє тепло різними способами: хтось через дружню посмішку і міцні о

Вирватись з дому, з навчання, з повсякденності - це завжди класно. Коли є привід загрузити в плеєр нову музику, купити квитки на потяг і звісно, знайти людину, з якою можна розділити цю подорож.  Особливо , коли їдеш у Львів. Музику я не слухала взагалі в той день, квитки купила за 15 хвилин до відправлення, а в ролі подорожнього взяла Світланку.  (людина, з якою я зараз проводжу дуже багато часу, оскільки, як виявилось, у нас багато спільного:). Безперечно, Львів просто створений для осені. І осінь створена для нього. Цей неодмінно досконалий тандем опалого листя і старовинної архітектури з першого подиху теплого повітря переносить у романтичний настрій, затишну атмосферу і відчуття естетичного задоволення. Не пройшло й пів години у культурній столиці України, як нас втішила нестримна, тепла, але сильна злива. оскільки зонтики - не мій фетиш, а Свєта і Вова також про це не подбали, ми знайшли тимчасове сховище у ресторані "Лівий берег".  У хорошій компанії час збігає

я дивилась як тане туман, листя падає з втомлених крон, літо переплило вбрід лиман, загорнулось в осіннє хутро Самотність здіймала тут храм і кожен, хто сам -  в ньому бог. особистий потертий Коран, особисте на ребрах клеймо. На асфальт падав спілий каштан, дощем його в безвість несло, хто молився лише в Рамадан, хтось завжди був одинаком. я  ж горнулась в очей океан і в досвідчене, сильне нутро, металевий надійний капкан і водночас мій Вавилон.

Осінь - час, коли все повертається. Відновлюється щоденний ритм, повертаються все ті ж буденні турботи, перечитуються улюблені книги і в навушниках знову ті ж лірики. Я міняю фон на знову помаранчево-осінній, вкотре стаю залежною від чаю і намагаюсь не повертатись в минуле. Одна справа  проганяти разом з усім, що пов*язувало, або ж іти самій, стирати спогади і контакти..і зовсім інша - викреслювати людину з тієї частинки душі, яка відповідає за почуття. З часом розумієш, що перше  - абсолютно непотрібні речі, які лише підсилюють вогонь між вами, а друге... Якщо з цим впоратись, то проходить час, ти сидиш поруч  і якщо раніше між вами була натягнута струна, то зараз - лише обірвані ниточки з мільйон разів перешитої латки - серця. Це неможливо запланувати. Навіть якщо ти цього захочеш - не вийде. Це приходить так само як перший сніг - раптово і навіть спантеличено - як ось 3 жовтня. І вночі ти вимірюєш поглядом стелю і думаєш: "Коли це сталось? Коли згасло?". Хтось закрива

От і знов пройшли вихідні. Та цього разу вони були вельми яскраві:) Тому, що у Валічки було День Народження і тому, що воно було стилізоване. Як пояснює Вікіпедія, Стиляги - це молодіжний субкультурний рух, що виник у кінці  1940-х років і головною його ідеєю було наслідування американського життя.  Саме в такому стилі була вечірка, і саме тому ми з Ксюшою збирались на неї більше трьох годин)). Начісування - справа нелегка і "стрєлки" наводити теж не просто. Втім, можна спокійно сказати, що День Народження Валентини пройшло вдало)). Починаючи із запрошень і закінчуючи смачними стравами, все було на висоті. Незважаючи на те, що Валі вдалось неможливе - поєднати дві компанії, все було гарно). Отож, бажаю Валентині, щоби з нагоди її повноліття, все було бугі-вугі і щоб вона залишалась такою ж креативною і милою)).

....І ось, коли ти вже ну геть збився з ніг і що не година, то наче ранок понеділка...  коли навіть у шарфі зимно і хочеться раптового і цілющого затишку.. коли зненацька серед вулиць тебе знаходить дощ і вітер розкуйовджує і так нестабільну зачіску.. коли в сумці залишилась лише обгортка від улюбленого шоколаду і треба приготуватись до наступного, післяобіднього марафону у нагальних справах, вона врятує тебе.. Вона обійме, протягне долоню, зігріє, посміхнеться у відповідь  і прошепоче: "Не хвилюйся, скоро будеш вдома. Ось тобі крихточка бадьорості.." І стане краще. "Карма кава". Для тих, хто цінує.

я бажала тобі карамель і зірок повні чаші долонь ти ж впускала у дім новий день, а надвечір він ніжно холов і здіймався з диханням ночі морозним, хвилюючим, тихим опускалися твої очі, текли по обличчю ріки... На столі все та ж акварель, і якийсь іншомовний коктейль я для тебе лише менестрель, що згубив свій старий камертон.

Les sanglots longs Des violons De l'automne Blessent mon cœur D'une langueur Monotone. Tout suffocant Et blême, quand Sonne l'heure. Je me souviens Des jours anciens, Et je pleure... Et je m'en vais Au vent mauvais Qui m'emporte De çà, de là, Pareil à la Feuille morte... Paul Verlaine Поль Верлен знав, знав, що осінь - таки холодна і сумна. Може він не знав, що одного недільного дня, я сидітиму і нитиму цими рядками , жалітимусь на життя його французькою поезією, але він точно знав, що не одна людина прониклась його твором. В школі цей вірш не був улюбленим, через переклад . Неголосні Млосні пісні Струн осінніх Серце тобі Топлять в журбі, В голосіннях. Блідну, коли Чую з імли — Б'є годинник: Линуть думки В давні роки Мрій дитинних. Вийду надвір — Вихровий вир В полі млистім Крутить, жене,  Носить мене З жовклим листям. Ну що це за слово "млосні"?. Це мен

Коли мені було 3 рочки, я вивчала довколишній світ з висоти його плечей. Ми купували летючих зміїв і запускали їх в небо, часто нитки заплутувались за дерева і доводилось залишати їх там, на стадіоні 21 школи. Тоді мені було 4 і він вчив мене прагнути висот і ніколи не зупинятись. В 5 я підкорила велосипед. Можливо, це сталось і раніше, але якщо чесно, я не пам*ятаю. Один лише спогад, як він відпустив раму і я мчала по дворі під радісні вигуки друзів сама. Саме тоді я зрозуміла як це - не боятись труднощів. Він завжди підтримував і підтримує всі мої починання, чи то порізані джинси, чи значки на всіх портфелях, чи новий безкінечно-улюблений мною музичний гурт. В 12 ми мали разом зробити пірсинг, бо це круто. Я зробила спочатку ще одну дірку у вусі, потім ще одну.. Сподіваюсь, і він колись наважиться:). Бо сам же навчив мене відповідати не лише за свої слова, а і за свої вчинки. Мені було 14 і то був мій перший бірмікс, який я купила у "Соняху". Йому, звісно, про це донесли (

Друзі мої, я п*ю цей келих до дна! Сьогодні ми з вами побили рекорд! Друзі мої, Аллах пошле вам добра, за те що сьогодні ви звершили фурор:) Дорогі співвітчизники, шанувальники, вороги та інопланетяни, дякую вам за цей чудовий проведений разом час, дякую за ваші коментарі, влучну критику і такі смачні компліменти, сподіваюсь, що ви і далі будете розділяти зі мною натхнення і радість, сум і роздуми, маленькі зустрічі і масштабні події ... тут. на falola2012.blogspot.com Десять тисяч переглядів, це вам не 100 і не 200... але не будемо зупинятись на досягнутому!) Знайте, що вам тут завжди раді і всі ви завжди очікувані гості не лише на цій сторінці, але й у моєму серці. Обіцяю дивувати вас і надалі своїм буденним божевіллям, провокативними роздумами, меланхолійними рядками і порадами, щодо книг, музики і фільмів.  З подякою, Олічка Фаль