falola

Закінчилась ще одна неділя, я вкотре проспала пів дня, вкотре нічого не зробила з того, що мала зробила... Це просто організм просить відпочинку від цього відпочивального тижня.. Крім того, що в мене тільки в вівторок була перша пара і я спокійнесенько спала кожен Божий день, так ще й починаючи з середи почався party-time ( цікаво, чи воно пишеться через дефіс, треба в своїх філологів запитати:).... В середу ми з Ксюшеням подивились довгоочікувані Сутінки. Я в захваті:) В четвер після трудоголічного вокалу ми зібрались на репетицію в школі. О, да.... Це відчуття, коли ти, випускник, заходиш в нічну школу, сідаєш в каптьорці на те ж місце, що й завжди і оглядаєш всі грамоти, які приніс наш ансамбль цій школі... Гордість.  Звичайно, репетиція нам нічогісінько не дала, адже весь час ми ржали як коняки і згадували старі пріколи. Тому в благословенну п*ятницю благополучно спозорились ( правда, всі втішаюче кажуть, що "Ви були на висоті", "Найкращі" і т.д.), але ми

Шановні мої друзі, однокласники, одногрупники, знайомі, друзі друзів, викладачі, родичі, і просто читачі блогу.... Так сталося, що я беру участь у конкурсі "Барви осені" в групі "Поезія - це завжди неповторність".... І мені дуже потрібна ваша допомога: проголосуйте будь ласка, за мій вірш "На мене летить важкими спогадами осінь..." пройшовши за цим посиланням: https://vk.com/poezija_ce_zavgdy_nepovtornist Щиро вдячна:*

19 листопада - особливий день. Саме сьогодні народився  Він - друг, брат, однокласник) Той, з ким я дорослішала (особливо в 4 класі:)) Той, хто завжди допомагав з усіма точними науками (завдяки йому в мене не заслужене 8 в атестаті з алгебри і геометрії) Той, хто робить неземний массаж, Той, хто має вдома тренажер і купу книг Вербера, і повно фантастики... Той, хто готує божественний шоколадний кекс Той, хто вільно володіє англійською мовою Той, хто все літо провів на велосипеді і в навушниках-чебурашках Той, хто приходить до мене додому і першим ділом включає всі найновіші і найсмішніші відео Той, хто знає відповідь на будь-яке запитання Той, хто асоціюється у мене з ароматом 'Eclat" Той, хто більше 10 років друг Той, хто був моєю першою дитячою симпатією)) Той, хто не вживає ніякої фігні і має шикарне тіло і Той, хто завжди приносив в школу м'ятні льодяники- колЬОса)) Той, з ким можна переспівати всі пісні і хто вміє грати на гітарі Той, з ким можна не

Що ж, зі святом нас, колеги) День студента - це одне з двох студенських свят. Перше свято- День студента , а друге - кожен день) І хоч кожного місяця ми святкуємо це перше свято, чомусь саме сьогодні навколо нього аж такий ажіотаж) напевно через те, що сьогодні Всесвітній день) і через це мене привітали багато знайомих, одногрупники покидали откритки на стіну ( вони ще покищо не знають, що я ненавиджу откритки вКонтакті), однокласники написали... вообщем, майже День Народження:) І я мала грандіозні плани потусити на Дружбі з Ксюхою і пацанами,але потім, коли з холоду зайшла до неї додому , то поняла , що я вже нікуди не піду))) То був прекрасний вечір з коханою людиною і з морквяним лаком)  Після такого важкого тижня не те , що в клуб - з кімнати вийти не хочеться... Що ж, бажаю усім своїм друзям - студентам бути завжди ситими і в теплі, не просипати зупинки в маршрутках, не палитися на парах, бути в хороших відносинах зі старостою, бухати в міру і мати стипендію) Всіх

Ітак. Висновки дня: в мене 4 з екзамену з історії України я пережила КВН з ОНД я пережила ДН одногрупниці я вдома. ВДООООООООООООООООМА! Щасливість:) __________________________________________ Назрівають наполеонівські плани на завтрашню п'ятницю і вихідні... Тільки Тссс! __________________________________________ Зараз хочеться тільки відрубатись на дивані не вимикаючи музику  _________________________________________ Надобраніч.

Виявила залежність від протиалергенів. Не вистачає на подих легенів, Завтра екзамен - готуюсь по темі. Постійно закриваю до кімнати двері. Не один десяток пісень по колу Втома приглушує судоми головного болю, Знову лежатиму очима до стелі, Цікаво, а завтра теж буде сонце на небі?

На столі стандартний безлад Глобус вказує на омріяну Австралію, Сіднейська опера - особиста манія. поряд лак #16, книжка, для філологів - book Якщо змінити колір волосся на синій -буде new look, OO -читаєш як "у", а думаєш про здивований фейс. Думок останній рейс. Один хлопчина казав, що нігті мої пофарбовані синьо-фіолетовим. Чому ж не фіолетово? Вся творчість зібралась в старих колонках Трохи Garbage, для того, щоб винести сміття з голови Бо там ще одна війна без мене відбулась. Безвиграшно. Безпрограшу. Без потреби вигадувати нові слова, якщо плече поруч. А як нема? Трохи надто солодкого чаю, щоб не було так гірко Більш запитую, ніж відповідаю. Ще стільки роботи Не вистачить ночі Хоча... не на зірки ж мені дивитися варто зупинитися. Мобілізація? Оптимізація? Залучення тих ресурсів, які вмикаються о третій ночі від гарячої кави? Перевтома. Гра слів. Гравець днів.

Холодні вечори створюють труднощі - Забороняють гуляти до півночі, вкривають туманами вулиці. Змушують одягати шарф, зникає різномаїття барв, не вистачає фарб, щоб змалювати опалого листя жар... Холодні вечори стають надто буднями, все частіше ховають під зонтики, сквери роблять безлюдними, Нагадують про літніх ночей чар, заварюють на кухні чорний чай, тікають під ранок через димар, Ховають зоряне небо під постіллю хмар. Холодні вечори знають істину, плетуть ниточки спогадів, вишивають їх бісером. Обіймають затишком і виспівують книгами, Змушують душу боротись із наростаючими кризами...

І раптом ти знаходиш книгу, яку читала декілька років тому.. Потерта, з закладкою, обмальована олівцем там, де ти знайшла себе, виділила у цитати.. На якійсь сторінці досі червоняста пляма від полуничного варення, яке до сьогодні найсмачніше.. А ось і надірвана титульна, яка постраждала під час подорожі в сумці. Читаєш фразу і розумієш - ця книга колись додала тобі чимало: сил і сумнівів, посмішок і сліз, мудрості та відчаю... Ти раділа і страждала разом з нею. Ти відчувала кожен подих автора і кожну репліку героя... Ти жила нею. Цією книгою. *** Одного ранку ти прокидаєшся від повідомлення "Скучив.." І не можеш повірити.. Адже воно від людини, яка , як ти думала, вже назавжди зникла з твого життя, залишивши по собі стільки спогадів... Одне слово, а скільки всього перевернулось всередині. Адже це той, з ким зв*язано стільки посмішок, приємних моментів, які змушували засинати з телефоном далеко за північ... Це той, хто був близьким другом і той, хто вірив в т

Кожен з нас хоче знайти собі місце в тому житті. Таку, як каже Вова, ЗОНУ КОМФОРТУ. Місце, де можна розслабитись, де можна бути собою, де можна не підлаштовуватись і не підігравати. Де можна не проявляти жодної активності. Де можна відчути затишок... Різниця лише в тому, що для кожного ця зона - інша. Комусь комфортно просидіти вечір в холодному та брудному під'їзді, бо там можна спокійно "патарчати" і ніхто не діставатиме, комусь зручно цілі ночі проводити в клубах, де ніхто не запам'ятає твого обличчя, зате ритм і алкоголь затуманить усі наростаючі проблеми. Для когось зона комфорту - це певне оточення: друзі, колеги, знайомі, які надають можливість виділитись і відчути себе лідером, ще бувають місця, які фатально навіюють спогади і від того одразу здається, ніби можеш прожити там ціле життя. Питання: чому я не така.? Чому мені тепло і добре в кімнаті під пледом з чашкою чаю, або за фортепіано, або на Ксюшиній кухні.... Чому я обожнюю сидіти вдома? І чим менш

На мене стікає віконний конденсат Де ж він, той мій останній адресат? Скільки здерто календарних дат? ..Через швидкість авто зливається мокрий асфальт. Чого кожен сам по собі варт? Людина людині ворог чи все-таки брат? Напевно, замало в житті свят.. І забагато болючих втрат. Завтра дощ змінить снігопад, я помічатиму все більше твоїх вад Слухатиму, та не дослухатимуся до порад вчитимусь відрізняти почуття і справжній арт А ще я досі не готова до страт.. кожен день - суцільний авангард - такий от листопад...

Я не можу сконцентруватися. ніяк. мені треба робити реферат з ОНД, проект з Культурології, вчити народну творчість... а я не хочу. зовсім. зараз сяду за фортепіано, напевно. а потім з дому.... настрою немає. Деякі події гудять у голові, наче фон. Люди, розчарування, плани, симпатії, розпач Хочеться просто закритись в кімнаті з черговою книгою і обмежити своє спілкування зі світом. Не хочу ні зустрічей, ні розмов. В мовчанні значно більше правди. Жалюгідне становище, в якому я зараз опинилась не передати кількома словами та й для чого заздрісники зрадіють знайомі почнуть кепсько підтримувати а мені ж просто всеодно.

Мені не хочеться  їсти спати вчитися розмовляти співати слухати музику телефонувати цікавитись писати НЕ ХОЧЕТЬСЯ тільки одне почуття може викликати у мені стільки відрази до навколишнього світу  і тільки одне почуття мене настільки захоплює і поглинає це аж ніяк не кохання це КНИГА. Ірен Роздобудько "Гудзик" Я прочитала її за два дні, хоча прочитала б і за декілька годин, якби мене не відволікала буденність Кожна прочитана книга змінює людину, ця  - особливо Справедливо, що у 2005 автор отримала за неї найвищу премію цієї галузі - Коронацію слова. " Ти навіть не уявляєш, який всесвіт обертається в моїй голові" "Слова, як тютюновий дим, що затьмарює спогади" "Є дуже прості істини. Про них не часто говорять, а якщо й говорять, то зазвичай іронізують. Або вони звучать надто банально. Проте вони - існують" Ось він - сенс цієї осені. сенс цього дня. І сенс цієї хвилини.

На мене летить важкими спогадами осінь зриває капюшон, впивається в шкіру, питається чи можливо ще повернути віру... Клубок у горлі, опускаю погляд донизу... Мене пронизує. У голові відповідь на кожне запитання - твої очі. Космічна енергія, неземне тяжіння, ночі до несхочу... Брунатного кольору вечір, я знову розраховую на втечу... Та, на жаль, всі дороги ведуть не в Рим, а у серце. так небезпечно.. Спалахи чуттєвості між нами вимірюються не кілометрами, а місяцями Жодного продовження, жодного "інакше" Однаково рідні і чужі, знайти б загублені ключі... Ми наче фенікс -народжуємось та згораєм  кожної зустрічі, кожної посмішки... питань немає.

Цитуючи людину з якою я провела всю минулу ніч, "НІЧ БУЛА НІЧНА"! Я познайомилась з кращими представницями Ксюшиної групи і мені було з ними цікаво)) Так почався фатальний вечір.. Після посиденьок при свічках, ми викликали дві машини під хату і "уєхалі тарчать" в Бомбу. Як ви всі знаєте, Бомба - головний бичатнік Тернополя. Там рідко можна зустріти адекватних людей в адекватному стані. Але у цей прекрасний вечір це було те, що треба:) всі були розмальовані і це було смішно... За тих пів години, які ми з Ксюхою провели в цьому чудовому, інтелегентному закладі ми встигли хіба що сфоткатись...))) Далі зустрілись зі старими друзями та знайомими, які в свою чергу нас познайомили зі своїми знайомими...коротше, як воно буває на БАМі , шо всі всіх знають - так воно і на Дружбі. Я б розказала, що ще цікавого з нами трапилось, але, на жаль, ці спогади дуже туманні...) Один тільки факт: завдяки моїй акторській майстерності та обоянию мого супутника мене пропустили в