falola

Я іменую такі дні  - чайові.  Коли на вулиці дощить, болить голова і будь-яка діяльність породжує крайній приступ ліні. Тоді залишається лише чай, чай і ще раз чай. Сьогодні п*ятниця, вона буде не такою масштабною, як минулого тижня, але я всеодно надіюсь, що буде затишно.  З новин цього тижня хочеться відмітити таке: - стаття. Вважаю це найвищим досягненням, пов*язаним  з журналістикою і мені приємно, реально дуже приємно.. близько 450 людей відмітили її і це надзвичайно додає віри в себе і свої сили. - сесія. Цього тижня здала академ з диригування на 9 з 10. І це дуже класно).  Більше нічого надзвичайного не сталось, і то добре)). Завтра випускний. Рік тому і я стояла на стадіоні в сукні і з стрічкою, а тепер це буде нове покоління. Що можна сказати: тоді нам здавалось, що перед нами весь світ і що життя кардинально зміниться.) Перші місяці було дуже важко: нові люди, нова система оцінювання знань, нові предмети.. Але я навчилась багато: лягати в 02:00 і вставати в 06

Так буває, коли знаходиться нагода відкрити пляшечку старого, не один рік вистояного, італійського вина.. З нетерпінням чекаєш миті, коли торкнешся вустами червоного зілля, яке подарує насолоду та спокій... Саме такий був у мене настрій, коли придбала білети на О.Е. З кожним днем знову й знову переслуховувала новий альбом "Земля" і ось, вистоявши 30-хвилинну живу чергу ми опинилась  на стадіоні... "Океани" запізнились на годину, але ніхто навіть не звернув увагу на такі дрібниці:) І ось ми нарешті разом: я, натовп і ВІН - Святослав Вакарчук. Концерт розпочався композицією "З Нею" і вже на п*ятій пісні я зрозуміла, що завтра мовчатиму через зірваний голос:). Але втриматись було ну просто неможливо!!! Енергетика людей передавалась музикантам і вони не жаліли сил... Драйв, драйв і ще раз драйв!!! Чергуючи зовсім "свіженьке" і старі добрі хіти ("Кішка", "Холодно","Відчуваю","Намалюю") люди все більше підсп

Можливо, хтось зараз чекає поки закінчиться дощ, хтось чекає в черзі в магазині, а хтось на маршрутку...але 10 людей точно чекають мій звіт про останню party. :) Отже, почну з того, що це був дощовий день і всі, хто телефонував, питали з надією: "Оль, може не їдем нині?". Але я була непідкупна і не вислуховувала жодних заперечень. Зібравши всі клунки, і скупивши пів "Калини" ми вирушили:). По приїзду в Петрики найперше було втілено в життя канапки.).. І тут не обійшлось без фотки Саші в стилі "Я і хавчик".  До вечора команда була у повному складі і шашлики було знищено практично одразу:). Але і крім того було повно їдла, тому ніхто не жалівся:).. Чесно, я не пам*ятаю, що ми робили до пів шостої ранку, окрім того, що грали в "Показуху" (Путін був шикарний) і Мафію. Мафія у Петриках, Каліфорнії, Маямі, Амстердамі і Чикаго:)... потім якийсь час ми розповідали страшні історії від яких Тьома боявся стояти надворі:))..  Хочу відмітити у ном

цегляного кольору клатч вщент наповнений візитівками. Краще б куп*юрами, але я ж студент. треба підтримувати імідж.). я нервово з долоні в долоню переставляю його. ноги втомились у тісних балетках і я боса. 00:00. Сиджу біля під*їзду і роздумую над своїм, таким недосконалим, життям. людина не боїться бути одна. людина боїться бути покинутою. я рахую на пальцях скільки "друзів" щодня втрачають свій статус і віддаляються... хтось скандально, хтось непомітно...але ще трішки - і всі пальці будуть загнуті. Чому так стається? Тому, що таке воно - то  життя. Сьогодні ти маєш все і всіх поруч, а завтра ти один - йдеш в новий світ. І там вчишся зборювати труднощі. Але ж набагато легше прорубувати шлях, якщо позаду не потрібно тягнути декілька валіз з минулого. Як сказала сьогодні одна помаранчева дівчинка "Ви - моє минуле, а вони - моє майбутнє". Вірно. Прикро, але вірно. У кожного з нас тепер безкінечне майбутнє.. але мені б так хотілось, щоб дружба, що згасає

В такі дні, як сьогоднішній мені особливо приємно думати про тебе. Коли я, склавши лотоса, сиджу на кухні і вдихаю аромат маминого пирога з яблук, коли в руках у мене чорний, улюблений, чай. Тоді я уявляю, як через кілька років ти сидітимеш поруч і обійматимеш за плечі. Хоча ні, ми будемо не тут.  Не на кухні, і не в місті, і точно не в Україні. Ми будемо дивитись якісь жахи, бо для мелодрам ми ще надто молоді. Будемо їсти пиріг, спечений вже моїми , зараз недолугими і лінивими:), руками. Будемо пити чай, заварений тобою. І радіти... Кажуть, люди створені один для одного, якщо їм весело разом. Ніколи не знаю, чому я так вірю в це. Вірю, що нас не роз*єднають ні кілометри, ні місяці, ні люди, ні сварки, ні жодні інші катаклізми. 20:00. на дворі нарешті досі сонячно. і тепло. закриваю ноутбук. без нього думати про тебе значно краще.

                                                           ***   - "Да,дорогая (бла-бла-бла),Да,дорогая!" ©Юленька                                                              ***   -" Якшо я зара вийму з кішені хрестовий туз,то ти дура!"( виймає хрестовий туз:) ©Сашка                                                              ***   - " - Хтось має шнурок?Ну шо ніхто не має шнурок?!        - Ну нашо тобі?        - Хочу вузли в"язати :)" ©Іра                                                               ***   - "А-а-а!Оладьї!М-м-м!Таке варення!!Смак дитинства! ТРЕБА ВІДІБРАТИ ЇХ  В ДІТЕЙ!" ©Ксюша                                                               ***   - " - Будеш як бабка базарна!        - Нє, він буде Пєтька базарна!" ©Сашка і я)                                                               ***   - "А-а-а! В Подолянах такий класний котик є!Короткошерстий!!!!" ©Міша                                         

Першотравневі свята зазвичай настроюють людей на відпочинок. І я, дуже втомлена і замучена за цей тиждень, з радістю   насолодилась цим шансом. по-перше, сон. здоровий, тривалий, в обіймах коханої людини  Ксюші:), не дивлячись на наші вчорашні пригоди, сон був  прекрасний.) по-друге, прибирання. А що? Мама каже, що "Відпочинок - це просто  зміна діяльності". І я з прекрасним відчуттям привела квартиру в  порядок. по-третє, серіали. Сьогодні додивилась з Танічкою нарешті  (НАРЕШТІ!) дві останні серії, з тих, що вийшли ДВ. по-четверте, книжка. нова)) Сессилия Ахерн "Не верю. Не надеюсь. Люблю". Бабський роман, скаже будь-яка здорово-мисляча людина,   але мені подобається. Чи то сюжет близький, чи то просто  мелодрамності не вистачає в житті. (Фуу! Фаль, ти депреснячна.) кароче, я відпочила. І завтра знову готова до підкорювання світу)) а, і орхідея зацвіла. Мамуся і Таточко, я дуже скучила!