falola

Понеділок - не характерний день для моїх записів, але давайте обговоримо суттєву річ: АААААА!!! як божественно!!! як чудово йти в сукні на короткий рукав, як прекрасно морщитись від сонця, коли забув сонцезахисні окуляри, як приємно сидіти на підвіконні аудиторії і грітись, як класно гуляти по місту в кедах, як зручно приходити додому не по коліна в болоті, як смачно жувати перший в цьому році шашлик, як меланхолійно споглядати зоряне небо на даху... Ось вона - весна! Так прекрасно відчувати її шкірою, вдихати її, чути її, спілкуватись з нею, посміхатись їй.... Звісно, вона явно не імпонує навчанню і зосередженості, але, втім, хіба ж не в цьому суть? Коли у дворі від ранку скрипить качеля, коли у парку немає вільної лавочки, коли на сходах під корпусом більше людей, ніж у всіх аудиторіях разом взятих, коли попит на морозиво збільшується, а на чай - зменшується, коли на балконі провітрюється одяг від диму, коли на підвіконні повзає сонечко, коли в шафі звільнилось місце в

"Привіт, мої шановні друзі. .." -  словами великої і відомої у вузьких бамівських кругах Міс Позитив (http://vk.com/video20005759_160602658 - ссилка на відео) я розпочинаю свій суботній монолог. Увагу мою сьогодні привернув вислів "Секрет Полішинеля". Вислів інколи використовується нашими ЗМІ і політологами. але насправді ця штука значно ближча звичайним смертним, бо означає вона "Таємницю, про яку знають всі". У Франції в ХVІІ столітті був собі народний театр. На одній з ярмарок, під час виступу Хтось придумав образ Полішинеля - глузливого і злого горбаня. То якщо на совєцкий лад - Баба Яга, яка завжди проти, або якщо на український лад - Янукович через пару років у народному фольклорі. Пізніше Полішинель став одним з провідних персонажів лялькового театру. Фішкою Полішинеля була звичка підкликати до себе дітей (або і не надто серйозних дорослих.. ну може ще євреїв і азіатів (авт.відсуп)) і з виглядом максимальної секретності і конспірац

День Совєцкої баби - це коли шість дівчаток пів дня фарбуються, роблять манікюр, підбирають одяг заради того, щоб зібратись на келих шампанського і шматочок рулетику, щоб обговорити проблеми важкої дівочої долі... ...попроситись уп*ятьох в таксі.... ....викупити квитки... ....продефілювати торговим центром... ....І ПЕРЕГЛЯНУТИ ДРУГУ ЧАСТИНУ 300 СПАРТАНЦІВ.!!!. І хоч фільм нам запам*ятався виключно желейною кров*ю, голими торсами і спокусливою еротичною сценою... ми відсвяткували бомбезний день Жіночки:) і хоч шампанське плавно перейшло у віскі, а рулетик в паприкові чіпси..до півночі ми були граціозні:) гарний був день.

Ну ось, мої дорогі, минув перший тиждень весни. Я помітила, що за лютий в мене лише один запис, що не дивно, зважаючи на сумні реалії сьогодення, але всі вже втомились. Тому сьогодні не про це. Ви помічаєте березень? Як на мене, він настільки довгоочікуваний, що аж(!) раптовий. Дякуючи Вищим Силам, снігу, на разі, не спостерігається. Дощить, але я заспокоюю себе тим, що після болотних потопів погляд тішитиме зелена травичка і радісне сонечко. І байдуже, що у мене в пальто немає капюшону і що чоботи постійно як в робітниці свиноферми. Весна вже відчувається. Я все частіше змушую себе ходити на першу пару, дякуючи світанку, який пробуджується на кілька хвилин скоріше за мене. Світлі обрії за вікном вселяють надію на вдалий день. А він, в свою чергу, таки вдалий. У мене дивне ( досить навіть істерично-необгрунтоване , спонтанне) бажання вчитись. Цілісінький тиждень вечорами я псувала собі зір над безмежно-нескінченними конспектами. І цілісінькі ранки проводила за навчальною каф