К основному контенту

URDay 6: Небесна Manna або різниця між релігією та віросповіданям. Ярина


Є люди, які з'являються в житті несподівано. В аудиторію жіночого хору зайшла дівчина з довгим світлим волоссям, в кенгурушці і якихось прикольних кросах. Я була першокурсницею і не могла відвести очей від цієї дівчини. Щось у ній було таке, що мій мозок ідентифіковував як "крутість". Скупчення енергії, впевнена хода, кроси? Годен знати. За рік цю випускницю я бачила лише кілька разів, так само як бачили мене цьогоріч наші першокурсники. Єдине, що я знала - що їй як нікому пасує ім'я Ярина.

Те, про що ми поговоримо сьогодні з нею - тема, яку блогери воліють не піднімати, бо занадто багато суперечок останнім часом (споконвіків).Але не тільки тому, що Ярина несе свою філософію, яка йде в розріз і з атеїстами, і з релігійними людьми, а ще й тому, що вона безмеж талановитий автор і виконавець в такому екзотичному (поки) для нас жанрі worship.Запрошую знайомитись!

 Моя сім'я - це тато, мама і брат. Народилася я в Тернополі, кажуть, шо в 1 роддомі)) (переношена на 2 тижні - певне відчувала ше тоді шо в жизні не всьо так весело, як малюють))Тато - інженер, мама - студентка української філології, тому моє раннє дитинство пройшло в педагогічному університеті в лекційних аудиторіях, де мама розказувала, мене виняньчила вся її група і вдома - де тато старався втілити в реальність всілякі інженерні пріспасаблєнія, які він вичитав чи знав - на мені)) Чесно, в мене було хороше дитинство, слава Богу. і знаєш, як то буває - коли все добре, то воно не сильно запам"ятовується, на жаль. Тому, напевне, я не сильно пам"ятаю щось дуже веселе. а певне пам"ятаю найбільше розчарування дитинства -  це коли я взнала шо в мене таки народився брат, а не сестра, про яку я так сильно мріяла.Але з віком, це найбільше розчарування дитинства стало однією з найбільших радостей! Бо я не уявляю, шо би я робила з молодшою сестрою - це по-перше, а по-друге - в мене найкращий в світі брат!


З музикою - то прікол взагалі!!Татова сестра - скрипалька, мамин брат - скрипаль (але ні мама, ні тато - до музики не мають взагалі ніякого відношення).Ше з пеленок, як мене залишали на маминого брата, єдине чим він мене забавити на довше, ніж 5 хвилин - це ставав наді мною зі скрипкою і грав. По-іншому - ніяк, бо кажуть, шо я була ше те "шило"!))А потім батьки віддали мене на танці, потім на музику, на скрипку, потім мама вирішила віддати мене в підготовчий клас в школу мистецтв - і тут мали бути типу вступні екзамени - проспівати пісеньку, проплескати ритмічний малюнок. І так як з ритмом в мене, більш-менш, ше все було окей, то з пісенькою були праблємки - бо навіть "я лисичка, я сестричка"  всі куплєти і приспіви я співала на різні мелодії! Кароче, мама розказувала шо вона дуже переживала шоби я хоч чучуть втрималась на тій мелодії, шо треба, Але, певне я заспівала добре тоді, бо мене зарахували в підготовчий клас))
- Про що була перша пісня, яку ти написала?
- Десь з 10 класу (послє пєрвай сірьознай нє сільна раздєльоннай любві) я почала писати вірші (про пєрвую сірьозную нєраздєльонную любовь, єссєсвєєна))))Згодом писала просто вірші різні і деякі справді получалися досить навіть непогані.А потім я покаялася, почала ходити в церкву і якось з часом поняла, шо толку з тих віршів, які я пишу - нуль. І пам"ятаю, шо я так і сказала Богу - або я починаю писати якісь вірші на духовні теми, про Тебе, або ж - просто перестаю писати взагалі і все.І після того, через тиждень, так Бог дав, шо я написала першу пісню. і якби вже логічно, зі всього попередьного, шо пісня була на духовну тематику - про стосунки людини і Бога.

- Яким чином відбувся цей переломний момент в твоєму житті?(маю на увазі духовний, бо зазвичай люди в молодому віці навпаки віддаляються від релігії)
- Ну, я в релігії і не була, слава Богу.
І, забігаючи, можливо, трохи наперед - не можу сказати, шо є зараз. Бо сама по собі релігія - то страшна штука. якшо пояснювати на простих і понятних прикладах, релігія - це мертвечина. Там немає живого нічого.Часто кажуть шо  - "він/вона дуже релігіозна чи релігійна людина", маючи на увазі, шо це людина, яка виконє купу обрядів, святкує всі свята і празники, але якшо копнУти в ту людину, спитати для чого вона це все робить? що це їй дає? яка ціль? - відповіді немає.Ну, і це нормально, бо релігіозність - це типу таких шор, які коням одягають на очі. Людина шось робить, але не розуміє для чого вона це робить.І в своєму молодому віці))) я такими, як то можна назвати, хвилями жила - то наближалась до Бога, то віддалялась від Нього. Але потім якось прийшла така осознанність, шо нереально так прожити все життя - плаваючи то туди, то сюди. треба шось вибирати конкретно і конкретне. І я для себе вибрала.Бо зрозуміла, шо якшо я вибираю Бога - я маю все. Вибираю оте "все" без Бога - не маю нічого. Я просто повірила, дивлячись на своє життя, слухаючи історії інших людей - шо Бог Живий.  І шо Він мене так сильно любить,як ніхто інший. і шо Він колись віддав Свого Сина за мене.Мене це торкнулося. Любов, коли вона жива і справжня, доведена ділами - вона не може не торкнутися, просто треба її побачити і прийняти. Я так думаю. 
Не секрет, що для оточуючих нашого віку часто люди, які творять щось на духовну тематику асоціюються з певним стереотипним образом скромної тихої людини в закритому одязі, яка не розуміє чорний гумор, та й взагалі гумор:) Звідки це взялось і як ти ставишся до такого кліше?
- ахахах не знаю навіть шо сказати...люди люблять просто придумувати якісь Образи і вдягати їх на когось ..тут, думаю, це спрацювало.Лічьно я гумор люблю,  розумію і жартую теж (ну, може не прям завжди удачьно, але то таке, з ким не буває)))) З чорним гумором - аналогічно, як з попереднім))Не люблю пошлятіни, або коли люди жартуть і зажартовуються так, шо не можуть зловити межу, коли вже би варто було зупинитися.
- Чи є серед твоїх друзів ті, хто не поділяють віросповідання чи взагалі це має значення для тебе?
- Ну, в мене по життю є багато знайомих, але мало друзів.Тому сказати шо в мене є друзі,які не поділяють моїх поглядів віросповідання - не можу. Але так, в мене є багато, навіть дуже багато, хороших знайомих як атеїстів, так агностиків, і буддистів, і католиків і ше всяких різних... з ким не сильно складалося по життю - це з представниками російського православ"я))) нє сашлось шота))
- 5 людей (можна відомих особистостей), які найбільше вплинули на тебе:Ісус (тут, якби, все логічно))
Джойс Майєр (в неї дуже мощьні спічі. є чого повчитися і дуже приємний виклад)
Франсін Ріверс (найкращі книжки, які читала)
Марія Некрашевич (Це мій кращий друг. А про вплив кращих друзів можна говорити годинами!)

- Що грає зараз в твоєму плейлисті?? Які любиш фільми чи серіали))
Harry Hudson - album ''Yesterday's Tomorrow Night''
Soha - Mil Pasos
Soha - Dream Club
Elle King - Ex's & Oh's
Will Reagan & United Pursuit - album "Tell All My Friends"
One Repablic - album "Native"
Kari Jobe - album "The Garden"
Steffany Gertzinger - Bright Ones
Room For More - Glory in the Highest
Fever Fever - Beautiful Dream
Alvaro Soler - Animal
Brian Johnson & Jenn Johnson - album "After All This Years"
Liam Payne & J Balvin - Familiar
Щодо фільмів і сералів..Серіали я дивлюся вкрай рідко, бо мені не вистачає терпіння чекати кінця)Але останній міні-серіал який дивилась - "Большая маленькая ложь" - і мені сподобалось!але там всьо лиш 7 серій)))А фільми - то під настрій. але те, шо я фанат психологічних трилерів - це я можу точно сказати)люблю фільми, де не можу вгадати чим закінчиться. а таких, насправді дуже мало (як я себе тіпа невзначай похвалила, а?!)))))
- Скільки тобі років зараз і чи уявляла ти себе такою в дитинстві якою є зараз?Зараз мені 26 і ні! я навіть приблизно не уявляла себе такою!)І якшо вже відверто говорити, я в дитинстві думала, шо дорослою бути - це одна нудота!але, живу отако, і бачу шо аж ніяк не нудота)))

- Розкажи про гурт «Manna” - як ви його створили?
Манна, як гурт, існує всього лиш рік з хвостикомі зібралися ми спочатку для того, шоби просто зігратися і записати мої авторські пісні.але побачили, шо Бог відкривати двері почав і була можливість взяти участь в одному конкурсі, в іншому - так і з'явилась "Манна"

- Розкажи про учасників. Я так розумію, що це саме ти всіх зібрала
- Я не увєрєна, шо наділена сильними організаторськими здібностями, тому, слава Богу, я робила це не одна!Ти тоже музикант, Оля, і ти в курсі, яка веееличезна робота робиться так, шо вона невидима людям, які мають можливість бачити чи слухати вже готовий продукт. В мене є дуже хороша подруга, її звати Надя. Вона дуже кльовий звукач, саунд-дизайнер, аранжувальник.І пропозиція організувати проект, щоби записати пісні - це її.А вже потім ми разом шукали музикантів, думали як то має звучати, які інструменти нам треба і т.д.
Тому, якшо розприділити ролі конкретніше, то виходить так:- бас, деколи клавішні, вокал - Вася Галабурда.за освітою - скрипаль. класичний джаз, гармонія, всі "смердячі акорди" (обернення, перевернення і все тому подібне) - це все про Васю. а, і ше Вася - бананоман) якшо хочете потішити Васю - принесіть йому банан. а краще 2 чи 3!!
- кахон, вокал - Ярик Вислоцький.це той самий, найкращий в світі брат! не має ніякої музичної освіти, але це не проблема, бо він має шикарне чуття ритму і дуже приємний тембр голосу. шоби було цікавіше - подивися як він грає - видно, шо людина купу років танцювала і тепер, навіть граючи на кахоні, танцювальні рухи нікуди не ділись))
- акустична гітара, вокал - Віталік Матвійків.він в ідеалі любить соло гітару, але в Манні мусить, бідняжка, смирятися і грати на акустиці))це людина, яку вкрай рідко можна побачити в поганому настрої, ше Віталік має шикарне почуття гумору, і він як входить в кураж, то це просто шось)
- скрипка - Тарас Шумський.мега-професійний скрипаль. в дуже недалекому майбутньому, дай Бог, студент Варшавської консерваторії. І це, доречі, людина, яка поєднує в собі частково непоєднуване - він класик і консерватор, але фанат Мартіна Гарікса! Ще він дуже кльово співає, але покишо мені ше не вдалося його вмовити заспівати в Манні - встидається)
- і ше залишилися ми з Надьою.ну то кароче я співаю, пишу слова і музику. а Надя, здебільшого, надає пісням такого звучання, як вже всі їх чують) тобто, ми всі приймаємо участь в процесі аранжування, але самі "сочьні" ідеї - це Надя!

Тому, якшо комусь треба контакти фірмового саунд-дизайнера - звертайтесь)
Людина ( чи люди - то як в кого) поза сценою часто відіграє значно важливішу роль навіть, ніж ті люди, які на сцені. Не дарма ж кажуть, шо у владі звукача або створити "звєзду" на сцені, або зробити так, шоб тої "звєзди" не було))

Манна - це якісна сучасна християнська українська музика.Це, напевне, основна місія нашого гурту - показати людям, шо співати про Бога і для Бога можна не тільки в храмі під орган.Це може бути сучасно, стильно, якісно, зі змістом і українською))Бо закордоном вже багато такого! Християнська музика (worship) звучить на радіо, в різних закладах... Християнські гурти, виконавці отримують премії Dove, Music Awards.. а в нас люди мають упереджене ставлення до такого формату, до такої музики. Тому, ми по-чучуть розрушаємо ці стереотипи))
- Хто підтримує вас? Чи приносить творчість колективу заробіток чи це суто хоббі?
- На жаль, покишо доходу це не приносить)Але, якшо чесно, то ми це знали і з самого початку проект не планувався як джерело заробітку. Хоча це було би не погано, звичайно))Вкладаємо частково свої кошти, частково співпрацюємо з тими, хто готовий просто допомогти. І час від часу, є люди, які просто благословляють нас коштами на розвиток.
- Тобто є спонсори, яким чином ви їх знаходите?
- Ні, стабільних спонсорів немає.Просто були люди, які сказали шо їм подобається те, що ми робимо і поклав Бог їм на серце благословити нас певною сумою.Але такого не багато і таке буває не часто))
- Ок, ше трошки про гроші) ти сказала, що також вкладаєте свої) і я поняла шо ми не говорили про те, чим ти зайнялась після університету?
- Після універу працювала декілька років в школі вчителем і по паралелі адміністратором.давала приватні уроки вокалу. Потім зі школи пішла.З'явилися деякі інші можливості і передала учнів іншим викладачам теж, бо перестала встигати все.але...думаю, десь з жовтня відновлю уроки вокалу. Мені це подобається. Я сама вчу і вчуся  - це дуже кльово!!
 - Чи є в тебе кохана людина? можливо це хтось з учасників групи?) (скандали інтрігі расслєдованія)
- Я не маю упередженого ставлення до того коли в парі дівчина старша хлопця, але я добряче старша за хлопців)) тому між нами виключно дружні теплі стосунки)))

- Окей, як ти думаєш - чи має християнська музика пробивати собі шлях в масову культуру чи це «своє для своїх»?
- Я думаю, шо християнська музика в Україні має почати розрушати стереотипи шо це музика, яка звучить тільки в храмі. Що це музика, яка викликає в людини якісь неоднозначні відчуття, коли її чують за межами храму... типу як це можливо - їхати за кермом і слухати музику про Бога?! Музику треба слухати тільки в храмі, в визначений день і час. А я хочу, шоби зникли такі стереотипи, бо це неправда. Християнська музика - це не виключно органні твори чи хорові, це не тільки пісні які співають старенькі бабулічки і з незрозумілим акцентом)) Така музика може бути сучасною, може бути різною. і людині не обов'язково йти в храм, шоби послухати чи поспівати християнських, духовних пісень.
- Закордоном дуже популярний цей жанр,а чи багато гуртів в Україні, окрім Манни?В альтернативи є фест Файне Місто, для джазу - ДжазБез, а чи є якісь цілеспрямовані заходи де ви можете обмінюватись досвідом?
 - Так, звичайно, що є. Можливо, не так багато, як би того хотілося, але є. По крайній мірі, цей жанр тільки на старті свого розвитку в Україні, тому це навіть, як на мене, логічно, що не так багато представників покищо)Гурти для прикладу, то це KVANT, IFound, Steiger Worship, Gospel Company.А щодо заходів для обміну досвідом...Ні, покищо немає якихось стабільних і регулярних заходів.Є конкурси деколи... але сама розумієш, що конкурс і фест - це дуже різні речі)І якщо вже казати чесно, то я думаю, що проводити конкурси у тих питаннях, які стосуються творчості пов"язаної з духовною тематикою, - це не є добра практика. Тут тяжко бути об"єктивним щоби визначати переможця. Надто багато, як на мене, індивідуальних моментів кожного учасника, які необхідно враховувати. А в конкурсах це нереально зробити.То була така моя думка, хоч мене ніхто про це не питав))Бувають конференції, християнські молодіжні з'їзди - там грають часто різні групи прославлення, різні колективи.. там можемо послухати одні одних, чогось почерпнути нового, познайомитися з новими музикантами..
- Класно, що ти зачепила тему конкурсів і таке питання: чи є місце конкуренції ? От в мене на одному вокальному конкурсі перед виходом вкрали костюм, а потім підклали назад. Звичайно, у вас конкурси на духовну тематику творчості, але закулісами бувають прояви негативних рис серед учасників?
- Ну, тут якби логічно, що якщо це конкурс - то навіть мінімальна, а конкуренція таки є)Але таких моментів, про які ти говориш, я не зустрічала. здебільшого конкуренція здорова і адекватна, слава Богу!Хоча...люди є люди і цей людський фактор, якою б "святою", якшо можна так сказати, не була б обстановка, є всюди і до його "каварнай ігри" напевне, таки треба бути готовим завжди.

- Якою ти себе бачиш через 10 років?
- Якшо говорити серйозно, то я не знаю шо зі мною буде завтра. А 10 років це дуже багато.але є швидше внутрішні моменти, які би мені хотілося побачити в тій жінці, якою я буду через 10 років..це більше добротибільше щедростібільше готовності допомогти комусь, коли мені це "в налом"більше мудрості (разів так в 100)))більше прийняття іншихбільше вдячностібільше організованості і відповідальності...і ще є таких багато моментів, чого б хотілося більше і купа того, чого хотілося б навпаки - бачити все менше і менше.
- Чого би ти побажала читачам?
- Читаю питання і в мене зразу чомусь виникають асоціації, ніби в мені включається бабуська така, якій вже ген-ген скільки років і вона зараз почне зі свого "жизнєнного опита" вчити читатів жити))))))але.. якщо серйозно, то...то бажаю більше любити. і себе, і оточуючих.бажаю бути вдячними за все! так, прямо таки за все-все - включаючи і те, за шо дякувати не сильно хочеться))бажаю пам"ятати, шо душу треба берегти - як свою, так і чужу)і знайте, шо Бог вас любить і готовий почути ЗАВЖДИ!!!

ііі....ше один "савєт із жизнєннава опита" від бабуськи-яруськи 😂якшо в моменти, коли у вас дуже поганий настрій, ви маєте тягу його заїдати вкусняхами - то вже і негайно починайте боротися з цією звичкою!! бо краще боротися з нею, аніж потім з зайвими кілограмами!!!))))
Що ж, з Яринкою познайомились - а тепер знайомтесь з її музикою і будьте готові до дійсно космічного звучання!
А ще, друзі, якщо вам сподобалось, то є унікальна можливість послухати гурт Манна вживу вже завтра, першого липня!Сольний концерт в приміщенні кінотеатру Довженка (п-т Злуки, 45) о 19:00 ! приходьте і занурюйтесь в цей вимір!




Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

To Kill a Mockingbird \ Вбити пересмішника (рецензія)

— Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок — скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам'ятай: убити пересмішника — великий гріх. Я вперше почула, щоб Аттікус сказав:  це робити — гріх, і спитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має слушність, — відповіла вона. — Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в'ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника. Так само гріх не прочитати цей роман Харпер Лі 1960-го року. Сюжет виникає навколо 10-річної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, яка живе з татом, служанкою і братом в містечку Мейкомб штат Алабама. Саме від її імені розпочинається розповідь про побут американців в часи «Великої депресії».  Цей роман тричі потрапляв в топ по версії журналу Publishers Weekly - в 1960, 2015 і 2016 роках. 80% американських шкіл проходять його в про

Рецензія на "Мовчання ягнят"

"То як тобі твій синьоокий хлопчик, пані Смерть?" Про таких як вона кажуть "сіре мишеня", про таких як він - "захоплюючий погляд". Водночас вона чує на свій адрес "красуня", а він - " у Вас дивовижний інтелект". Це важко назвати історією кохання, це зовсім не про дружбу чи підтримку. Але це точно про людську природу. Про вишуканий розум і бажання пізнати недосяжне, про гордість і рішучість, про страх, пристрасть і смак.  "Мовчання ягнят" - роман, в якому я не сумнівалась ні хвилини, відколи побачила його на полицях книгарні. Єдине, чого я боялась - зміни. Всі знають, що фільми і книги, за сюжетом яких вони зняті часто полярно відрізняються і це неабияк травмує читача. Тут ситуація була діаметрально протилежною. Справа в тому, що фільм "Мовчання ягнят" - це мій улюблений фільм всіх часів, саме з нього почалась моя безмежна любов до психологічних трилерів на тему божевільних персонажів і т.д. Це єдиний фі

Екскурс під ЇЇ сукню

Victoria’s Sicret , Calvin Klain, Triumph - навіть така провінційна дич, як я знає що це таке. Цінники на жіночу білизну часто минають межу адекватності і залишається лиш облизуватись, проходячи повз Milavitsa. Бабське існування приречене повсякчас бачити красиві речі і голодувати, щоб купити собі бікіні і запхати в них «горіх» або «персик», або « нічого (як в мене)» (в кого що) між той шмат матерії. Ми з дівчатами вирішили обсудити найбільш поширені міркування (знову ж таки стереотипи) на рахунок ліфонів (не пам‘ятаю де я вперше почула це слово 😂) і оприділитись чи далі ходити без трусів. 😂  Примітка: Оскільки імена учасниць співпадали, то відрізнити їх можна за розміром грудей. 😏 💋💋💋💋💋 1. Білизна - це статус.   Мужики мають машини, годинники, костюми, а ми що? Ми маємо груди. І оскільки перса досі змушують цю планету існувати - доводиться доводити свою блакитну кров і доцільність діадеми в буденному одязі наявністю мереживного бюстгальтера за 1000$. 👧 Таня (1):